Науково-методичний супровід методистів ЗП (ПТ)О в контексті Концептуальних засад НУШ , реформування професійної (професійно-технічної) освіти.

11.12.19р.     Презентація для методистів ЗППТО про методичний сервіс ініційований НМЦ ПТО для даної категорії педагогічних працівників. Предствлено на НМР НМЦ ПТО

      Тема :   Про роль методичної служби НМЦ ПТО у формуванні компетентісної спроможності методистів ЗП ПТО

   http://nmc-pto.dp.ua/doc/2016/2019_12_01_22_10_15.pdf

Щоб щось змінити, створіть нову модель,  яка   зробить існуючу безнадійно застарілою.

                                                                                                                Річард Бакмінстер Фуллер

        Завдання методичної розробки:  

Допомогти методистам освітніх закладів професійної (ПТ)О осмислити:  процес формування нового компетентного педагога, зміни місії методичної служби,  напрямків науково - методичного супроводу професійного розвитку педагогічних працівників впродовж усього життя сконцентрованого на покращання якості освіти. Здійснювати методичний супровід перезавантаження діяльності методистів у закладах професійної (професійно-технічної) освіти в контексті нових викликів реформування освіти.Усвідомити (з оляду на дослідження МОН)що існуюча система м.р. вже не відповідає потребам і запитам сучасного педагога і має  змінитися. Є необхідність формування індивідуальної освітньої компетентності в умовах нового формату педагогічного середовища та підвищення ефективності професійного самовдосконалення педагогів.Відкрити нові можливості підвищення кваліфікації у особистому професійному зростанні.

Суть проблеми:  Реформування освіти на даному етапі передбачає пошук шляхів узгодження змісту з особистісними запитами учнів, покращанням якості освітніх послуг і відповідності світовим стандартам. З огляду на зазначене, методична діяльність педагогічних працівників має реагувати на   нові виклики  і змінювати (як  показують дослідження МОН )  неефективну модель професійного розвитку педагога.

        

                        Зміна  системи і векторів організації методичної роботи в ЗП (ПТ)О 

Отже методисти, з огляду на глобальну для української освіти проблему наявності нових педагогічних кадрів, на даному етапі реформування   визначають  нові вектори методичної роботи в ОЗ  з педагогічними працівниками. Найважливішим має бути перехід від колективної методичної роботи над єдиною методичною проблемою до створення індивідуальної професійної траєкторії кожного педагога. В основі змін має бути  зміст ст. 53,54,59,75 Закону «Про освіту». Педагогічні працівники , які брали участь в дослідженняж МОН окреслили наступну концептуальну ідею організації м.р. в ОЗ : в основі методичного супроводу педагогічного працівника має бути професійний інтерес кожного вчителя (викладача)який виявляється на основі особистого професійного запиту.(професійний запит трактується як те що пов’язане з певною професією). Професійний інтерес учителя – категорія не стала, а  динамічна, тож постійно змінюється, розвивається, уточнюється- що мають враховувати методисти. За результатами досліджень зроблено висновок , що методичну роботу в ЗЗСО,ЗП (ПТ)О потрібно розглядати як особистісно зорієнтовану,адаптивну,мобільну,гнучку, що реагує швидко на запити своєчасно та задовольняє їх.

   Перший напрям методичної роботи на сучасному етапі – закласти міцний «фундамент» змін, сприяти усвідомленню вчителями (викладачами) ціннісних засад реформи, адже саме це надає глибокого смислу і значущості оновленню змісту і технологій освітнього процесу.

Методисти мають  розуміти, що сучасна методична робота за своєю сутністю і змістом є науково-методичною, оскільки на основі взаємодії науки та практики забезпечує безперервний професійний розвиток педагогічних і управлінських кадрів, а також створює передумови щодо супроводу освітніх практик та інновацій, застосовуючи такі наукові методи, як узагальнення,аналіз,порівняння,діагностування,анкетування,моніторинги тощо.

      3  аспекти  створення нової системи методичної роботи на основі блочно – модульної моделі :   

Ø Науково - методичний супровід професійного розвитку педагогічних кадрів.

Ø Науково – методичний супровід освітніх практик  та інновацій. Всі цілі методичної роботи мають бути зорієнтовані і спрямовані на досягнення більш високого рівня якості освіти.

Ø Методисти мають створити власну індивідуальну траєкторію професійного зростання на основі стратегічних завдань підвищення якості освітніх послуг  закладу освіти в якому вони працюють.

    І-аспект  нової моделі м.р.Професійний розвиток педагога .

  Реалізація адаптивного підходу (оволодіння новаціями пропонованими в контексті реформи освіти основою якої є НУШ ) в методичній роботі з виклдачами .

«…Концепція «Нова українська школа» чітко визначає вектори професійної діяльності як самого педагога, так і методичної служби зокрема: підготовка нового вчителя (викладач) в суспільстві знань, яке навчається…У  компонентній формулі Нової української школи провідне місце відводиться педагогу нової формації, що перебуває в авангарді суспільних  відносин.

Функція вчителя (викладача) Нової української школи (НУШ) полягає в його вмінні організувати компетентнісне навчання (не знання заради знань, а вміння їх застосовувати в реальному житті, не що ти знаєш – а як ти цим умієш користуватися), забезпечити інтегрованість змісту (внутрішньопредметної і міжпредметної) на основі ключових компетентностей, не шляхом механічного об’єднання предметів, а наближення змісту освіти до життя.Треба звернути увагу, що навчання в Новій українській школі, її ціннісно-світоглядна домінанта ґрунтується на постулатах педагогіки партнерства, позитивної психології та філософії дитиноцентризму, зокрема враховує суб'єктний досвід кожної дитини, забезпечуючи її гармонійний розвиток, сприяє збереженню психологічного здоров’я та радості пізнання, переживання позитивних емоцій для суб’єктивного благополуччя, надає можливості самоактуалізації тощо. Вище зазначене -   наскрізний процес. Для ефективної організації навчання треба знати й враховувати сенситивні періоди розвитку учнів. Сенситивність (від лат. sensitivus – чуттєвий) тлумачать як найбільш сприятливі й своєчасні умови для розвитку тієї чи іншої психічної функції (наприклад, сприймання, мовлення, пам’яті та ін.), якості. У певні періоди життя дитина є особливо чутливою до визначеного педагогічного впливу, тобто сенситивною до нього.

 Компетентність – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність (Закон України «Про освіту»).

 Результати навчання – знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів (Закон України «Про освіту»).

Кваліфікація – визнана уповноваженим суб’єктом та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей (результатів навчання) (Закон України «Про освіту»).

Концептуальна і законодавча база  база НУШ відповідає « Рекомендаціям Європейського Парламенту та Ради Європи» (від 18 грудня 2016р.) «Про освітні компетенції для навчання протягом життя» (так звані Європейські еталонні рамки), (закон «Про освіту»)  Для викладача який має 25р. стаж роботи вище зазначена інформація є новою тому методисти мають здійснювати системний методичний супровід їх діяльності, залучати до нових форм підвищення професійної компетентності  з урахуванням всіх нових викликів.(підвищення кваліфікації, сертифікація,індивідуальне, дистанційне навчання інш. ) За ініціативи педагогічного працівника з метою зовнішнього оцінювання його професійних компетентностей (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи, проводиться сертифікація (Стаття 51 Закон України «Про освіту»). Успішна сертифікація (сертифікат, що діє три роки) зараховується як проходження атестації педагогічним працівником. Сертифіковані педагоги зможуть залучатися до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти, розроблення та акредитації освітніх програм, інших процедур і заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням освітніх інновацій. Відповідно до наказу МОНУ «Про деякі організаційні питання щодо підготовки педагогічних працівників для роботи в умовах Нової української школи» (№34 від 15.01.18), для реалізації Плану заходів на 2017-2029 роки із запровадження Концепції реалізації державної політики у

сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» передбачено сертифікацію п.д.

 (Закон « Про освіту « ст.8  види освіти)

Формальна освіта – це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

Неформальна освіта – це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

Інформальна освіта (самоосвіта) – це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям (Закон України «Про освіту»).

Ст.7 ! (Мова навчання)

ст.9. !  Форми освіти. (інституційна(очна,заочна,денна,вечірня),  дистанційна,мережева,сімейна)

Індивідуальна(очна,екстернат,сімейна - домашня, педагогічний патронаж ,на робочому місці(на виробництві)

ст.. 12 Повна ЗСО- про ключові компетентності.

Ст. 15. Професійна (ПТ)О п.

Особливо слід пояснити педагогам ст. 18 Освіта дорослих

Реалізується принцип демократизму щодо

1. Освіта дорослих, що є складовою освіти впродовж життя, спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих.

3. Складниками освіти дорослих є:

післядипломна освіта;

професійне навчання працівників;

курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації;

безперервний професійний розвиток;

будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб’єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою.

4. Особа має право на вільний вибір закладу освіти, установи, організації, іншого суб’єкта освітньої діяльності, видів, форм, темпу здобуття освіти та освітньої програми в межах здобуття освіти дорослих.

5. Післядипломна освіта передбачає набуття нових та вдосконалення раніше набутих компетентностей на основі здобутої вищої, професійної (професійно-технічної) або фахової передвищої освіти та практичного досвіду.

6. Післядипломна освіта включає:

спеціалізацію - профільну спеціалізовану підготовку з метою набуття особою здатності виконувати завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;

перепідготовку - освіту дорослих, спрямовану на професійне навчання з метою оволодіння іншою (іншими) професією (професіями);

підвищення кваліфікації - набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань;

стажування - набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань.

Ст.20

     Інклюзивне навчання

1. Заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку.

2. Заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.

      Ст.. 42  Академічна доброчесність

1. Академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

            

Стаття 45. Інституційний аудит

1. Інституційний аудит - це комплексна зовнішня перевірка та оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти (крім закладів вищої освіти), які забезпечують його ефективну роботу та сталий розвиток.

2. Метою проведення інституційного аудиту є оцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти та вироблення рекомендацій щодо:

підвищення якості освітньої діяльності закладу освіти та вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

приведення освітнього та управлінського процесів у відповідність із вимогами законодавства та ліцензійними умовами…

З чого починати щоб модернізувати методичну роботу в закладі освіти. Методичне інформування педагогічних  працівників  про зміни в    професійній діяльності згідно Закону України «Про освіту» 

      Ст..50 Атестація педагогічних працівників

 Ст.. 51. Сертифікація педагогічних працівників

1. Сертифікація педагогічних працівників - це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи.

2. Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативою.

3. Формування та забезпечення функціонування системи сертифікації педагогічних працівників здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Процедуру сертифікації педагогічних працівників здійснюють спеціально уповноважені державою установи, положення про які затверджує Кабінет Міністрів України.

4. За результатами успішного проходження сертифікації педагогічному працівнику видається сертифікат, який є дійсним упродовж трьох років. Успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації педагогічним працівником.

5. Педагогічні працівники, які отримують доплату за успішне проходження сертифікації, впроваджують і поширюють методики компетентнісного навчання та нові освітні технології.

Педагогічні працівники, які мають сертифікат, можуть залучатися до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти, розроблення та акредитації освітніх програм, а також до інших процедур і заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням інновацій, педагогічних новацій і технологій у системі освіти.

6. Положення про сертифікацію педагогічних працівників розробляються центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать заклади освіти, та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Ст.53 Права та обов’язки здобувачів освіти.

Щоб уникати різних педагогічних  конфліктів негативних викликів,кримінальних ситуацій викладачі мають дотримуватися ст. 53

1. Здобувачі освіти мають право на:

навчання впродовж життя та академічну мобільність;

індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання;

якісні освітні послуги;

справедливе та об’єктивне оцінювання результатів навчання;

відзначення успіхів у своїй діяльності;

свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо;

безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці;

повагу людської гідності;

захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;

користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;

доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;

забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

трудову діяльність у позанавчальний час;

збереження місця навчання на період проходження військової служби за призовом та/або під час мобілізації, на особливий період;

особисту або через своїх законних представників участь у громадському самоврядуванні та управлінні закладом освіти;

інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення.

2. На час виробничого навчання і практики здобувачам освіти забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до освітніх програм і угод між закладами освіти та підприємствами, установами, організаціями, що надають місця для проходження виробничого навчання і практики. Під час проходження виробничого навчання і практики забороняється використовувати працю здобувачів освіти для цілей, не передбачених освітньою програмою.

     Розширені професійні права педагогічних працівників які змінюють підходи до змісту методичної роботи і методичного супроводу.

Стаття 54. Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу

1. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на:

академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;

педагогічну ініціативу;

розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання;

користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;

підвищення кваліфікації, перепідготовку;

вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників;

доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;

відзначення успіхів у своїй професійній діяльності;

справедливе та об’єктивне оцінювання своєї професійної діяльності;

захист професійної честі та гідності;

індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами закладу освіти; …

2. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані:

постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність;

виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання;

сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я;

дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності;

дотримуватися педагогічної етики;

поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

Стаття 59. Професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників

1. Професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання. Заклади освіти, в яких працюють педагогічні та науково-педагогічні працівники, сприяють їхньому професійному розвитку та підвищенню кваліфікації.

2. Підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо).

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою. Результати підвищення кваліфікації у таких закладах освіти не потребують окремого визнання і підтвердження.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію в інших суб’єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб. Результати підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника у таких суб’єктів визнаються окремим рішенням педагогічної (вченої) ради. Умови і порядок визнання результатів підвищення кваліфікації у таких суб’єктів визначаються відповідно до частини шостої цієї статті.

Вид, форму та суб’єкта підвищення кваліфікації обирає педагогічний (науково-педагогічний) працівник.

3. Педагогічна (вчена) рада закладу освіти на основі пропозицій педагогічних (науково-педагогічних) працівників затверджує щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників (з відривом чи без відриву від освітнього процесу).

4. Підвищення кваліфікації є необхідною умовою атестації педагогічного працівника та враховується під час обрання за конкурсом на посаду науково-педагогічного працівника.

5. Загальна кількість годин, відведена на підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника, що оплачується за кошти відповідних бюджетів, визначається законодавством.

Кошти на підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників отримує заклад освіти, який розподіляє їх за рішенням педагогічної (вченої) ради закладу освіти.

Підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника може фінансуватися засновником закладу освіти, закладом освіти, в якому він працює, педагогічним (науково-педагогічним) працівником, а також іншими фізичними та юридичними особами.

На час підвищення кваліфікації з відривом від освітнього процесу в обсязі, визначеному законодавством, за педагогічним (науково-педагогічним) працівником зберігається місце роботи (посада) із збереженням середньої заробітної плати.

6. Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, включаючи порядок оплати, умови і порядок визнання результатів підвищення кваліфікації, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ст. 73.Інститут освітнього омбудсмена.

Ст. 75. Наукове і методичне забезпечення освіти.

Стаття 75. Наукове і методичне забезпечення освіти

1. Наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук України, органи із забезпечення якості освіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади освіти, інші науково-методичні та методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими об’єднаннями, у тому числі фаховими організаціями (професійними асоціаціями), об’єднаннями роботодавців, незалежними установами оцінювання та забезпечення якості освіти, які можуть:

1) розробляти пропозиції про засади освітньої політики, прогнози, інформаційно-аналітичні матеріали, рекомендації щодо гуманітарного розвитку держави та вдосконалення освітньої сфери;

2) брати участь у науково-методичному забезпеченні оцінювання і моніторингу якості освіти, зокрема за міжнародними програмами;

3) здійснювати соціологічні дослідження суспільного сприйняття освітньої політики;

4) організовувати видання підручників (посібників), у тому числі електронних;

5) реалізовувати інші функції, передбачені законодавством та їх установчими документами.

2. Національна академія педагогічних наук України є самоврядною науковою організацією у сфері освіти, заснованою на державній власності, яка:

1) здійснює фундаментальні і прикладні наукові дослідження та інноваційні розробки у сфері освіти, педагогіки та психології, бере участь у створенні наукових основ розвитку освіти з урахуванням науково-технічного та соціально-економічного прогресу суспільства, національно-культурних традицій, а також світових тенденцій розвитку та досвіду іноземних країн;

2) надає наукову, методичну, консультативну підтримку відповідним органам державної влади з метою виконання завдань, визначених державними пріоритетами у сфері освіти;

3) залучається до проведення незалежної наукової експертизи:

проектів прогнозних та програмних документів, інших документів стратегічного планування, проектів законів, державних рішень і програм, освітніх інновацій, надає висновки, які є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час прийняття відповідних рішень;

навчальної та методичної літератури (крім літератури для вищої освіти), за результатами якої надає висновки (рекомендації) щодо доцільності її використання в освітньому процесі, які є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час прийняття відповідних рішень;

4) бере участь у розробленні методів навчання, стандартів освіти, типових освітніх програм, підручників;

5) здійснює розроблення та експериментальну перевірку інноваційних моделей освіти;

6) провадить організаційні, координаційні та науково-методичні заходи щодо забезпечення практичної психології в освіті та соціальної педагогіки;

7) здійснює психологічну експертизу стандартів освіти, типових освітніх програм, підручників, методичних матеріалів тощо;

8) провадить освітню діяльність з підготовки і підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і науково-педагогічних працівників освіти, пов’язану із здійсненням освітньої політики;

9) здійснює іншу діяльність, пов’язану з науковим та методичним забезпеченням освіти, визначену законодавством та установчими документами Національної академії педагогічних наук України.

3. Особливості розроблення та затвердження наукового і методичного забезпечення освіти для окремих рівнів освіти можуть визначатися спеціальними законами.

4. Наукове і методичне забезпечення освіти, створене за кошти державного та/або місцевих бюджетів, а також висновки за результатами незалежної наукової експертизи розміщуються у вільному доступі на офіційному веб-сайті розробника.

5. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки забезпечує створення та функціонування спеціального інформаційного ресурсу в мережі Інтернет, на якому у вільному доступі в повному обсязі розміщуються безкоштовні електронні версії підручників або електронні підручники для здобуття повної загальної середньої освіти.

Готовність методичної служби  ЗП (ПТ) О до роботи в нових реаліях реформування  професійної (ПТ) освіти.

Організація системного інформування про новації в професійній діяльності педагогічних працівників..

Нове соціальне замовлення – підготовка педагога Нової української школи, здатного до безперервного інтелектуального, культурного і духовного розвитку впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти, орієнтованого на збереження, примноження та передачу гуманістичних суспільних цінностей, засвоєння професійних ролей і функцій – актуалізує перегляд місії і нових завдань методичної служби в умовах децентралізації освіти в Україні, необхідність підготовки методистів - андрагогів, що виконують ролі супервізора, коуча, дорадника освітньої сфери та супроводжують усі етапи навчання, професійної діяльності та вдосконалення професійних компетентностей сучасних фахівців.

Поради методистам щодо досягнення успіху в організації методичної роботи з педагогічними працівниками на базі освітнього закладу.

Методисти повинні спочатку виявляти проблеми,труднощі,недоліки в    діяльності методичної  служби.

… Будь-які заходи в системі методичної роботи не є самоціллю, а оцінюються виключно з позицій користі для підвищення якості освіти, адже пріоритетом для педагогів є результати учнів.

Сучасна система методичної роботи ґрунтується на тісному взаємозв’язку з наукою, адже науковість – вихідний принцип визначення змісту освіти, його результатів.

Методична робота потребує більшої відкритості, що забезпечується залученням представників громадянського суспільства, ЗМІ, адже освітні реформи мають значний суспільний резонанс...

Взаємодія різних інституцій та суб’єктів освіти забезпечує передумови для того, щоб професіоналізм педагогів як цілісне особистісне утворення та важлива ознака професійної діяльності набув системного розвитку. Такий підхід до науково-методичної роботи можна назвати кластерним.Методична робота буде більш ефективною за умови створення освітніх кластерів, до яких можуть входити різні установи й організації, адже реформа освіти передбачає збагачення досвіду педагогів.

    Зміна функцій методичної роботи в контексті НУШ.

Методична робота є однією з функцій освіти, при цьому є зворотній зв'язок її впливу на якісний стан освіти. (ст.. 75 Закону «Про освіту.») Функція позначає приналежність до чого-небудь, що використовується, застосовується для прагнень, вирішення завдань, намірів, досягнення мети. Фактично це може бути реалізовано за допомогою використання різних процесів, і один процес може нести безліч функцій.

У контексті тлумачення функцій методичної роботи можна зазначити, що загальної мети розвитку професіоналізму педагогів можна досягти їх залученням до різних форм методичної роботи, наприклад, курсів підвищення кваліфікації, семінарів, тренінгів, воркшопів. консультацій, дистанційної освіти, самоосвіти тощо. Кожна із них при цьому, крім навчальної, буде виконувати інші різноманітні функції, наприклад, комунікаційну, розвивальну, аналітичну тощо. Досягнення таких цілей, як розвиток професіоналізму педагогів і керівників навчальних закладів, освітніх практик у цілому, запровадження інновацій, у більш узагальненому розумінні – для підвищення якості освіти.

–   З огляду на деякі ст. Закону «Про освіту» (75,12,51,52,53,59 інш.) Супроводжуюча функція методичної роботи реалізується за технологією науково-методичного супроводу, відповідно до якої здійснюється всебічне вивчення проблеми, обговорення ідей, визначення етапів діяльності щодо вирішення проблеми, постановка проміжних цілей для кожного етапу, добір адекватних методів, координація діяльності всіх учасників, аналіз та апробація результатів;  розуміння науково-методичного супроводу як нової педагогічної категорії полягає в тому, що це є професійна педагогічна взаємодія суб’єктів освітньої діяльності, необхідними умовами якої є добровільність і партнерство, визначальними   ознаками – особистісний і професійний розвиток керівників і учасників навчально-виховного процесу, а результатом якісно новий рівень освіти.  Сучасна система методичної роботи зорієнтована на стратегічну мету забезпечення нового, більш високого рівня якості освіти.

                                                Розподіл робочого часу методиста

                                                     (складові  робочого дня)

№	Зміст	Частка
		Робочого      часу в %
1.	Документація (у тому числі ел. пошта)
2.	Участь у семінарі, круглому столі, засіданні МО, тренінгу.
3.	Робота в складі атестаційної комісії
4.	Індивідуальне методичне консультування педагогів, директора
5.	Робота в складі комісії з розгляду скарги
6.	Телефонограми та телефонні переговори
7.	Робота в своєму блозі,на сайті
8.	Відвідування відкритих уроків
9.	Проведення  авторських уроків
10.	Підготовка до пробного ЗНО
11.	Робота з методичною, професійною літературою
12.	Організаційні моменти
13.	Інтерактивні технології навчання педагогів. (тренінг,мозкова атака тощо.)
14.	Планування науково методичної роботи.
15.	Індивідуальне консультування.
16.	Участь у роботі журі конкурсу. Робота з творчими педагогами
17.	Підготовка матеріалів про проведений захід
18.	Ознайомлення з творчими розробками педагогів
19.	Підготовка моніторингу роботи м.к.за певний період
20.	Методичний супровід викладачів за індивідуальною освітньою траєкторією
21.	Наради,педради, інше.
22.	Заняття школи молодого спеціаліста
23.	Підготовка інформаційного повідомлення про захід
24	Аналіз матеріалів сайту, розміщення матеріалів на власному сайті та на сайті ЗП (ПТ)О

Отже, нові соціокультурні та освітні імперативи ХХІ століття вимагають перегляду не лише змісту діяльності методичної служби, її місії, перерозподілу посадових обов’язків, а й обґрунтування нових завдань, розроблення технологій науково-методичного супроводу професійного розвитку педагога шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти.

Сучасна методична служба: нова місія, професійні ролі і функції

                                                       !!!

Інноваційною технологією для професійного розвитку педагога Нової          

                    української школи є науково-методичний супровід.

Під науково-методичним супроводом розуміємо педагогічну технологію, що полягає у створенні мережевого диференційованого акмеологічного освітнього простору, в якому відбувається професійна взаємодія рівноправних партнерів на принципах людиноцентризму,  гуманізму, фасилітативності, індивідуалізації, неперервний професійний розвиток педагогічних працівників за індивідуальними освітніми траєкторіями. Науково-методичний супровід забезпечує фасилітативну підтримку духовного, професійно-фахового, інтелектуально-особистісного розвитку педагогічних працівників, їхньої творчої ініціативи на всіх етапах міжкурсового періоду, максимально індивідуалізує навчання. Розбудова цілісної системи науково-методичного супроводу має ґрунтуватися на  засадах науковості, прогностичності, гнучкості, мобільності, випереджувального характеру науково-методичного обслуговування, неперервності тощо.

     Серед функцій науково-методичного супроводу професійного розвитку педагогічних працівників визначаємо такі: навчальну, консультативну, сервісну, коучингову, адаптаційну, експертну, модераційну, акмеологічну, коригувально-рефлексійну, компенсаторну, фасилітаційну тощо. Особливостями технології є її проектованість, цілісність, поетапність, системність, демократичність, варіативність, адресність, синергійність, інноваційне управління та ін. Векторність і адресна спрямованість науково-методичного супроводу професійного розвитку моделюється залежно від індивідуальних запитів, потреб, мотиваційних детермінантів педагога, його професійних можливостей, компетентнісного досвіду (соціального, професійного й особистісного).

 У системі методичної діяльності система різновекторних послуг для професійного розвитку педагогічних працівників зреалізовується в супервізорському, дорадницькому, коучинговому, предметно-методичному, професійно-кваліфікаційному,   соціальному, експертному,                 маркетинговому   форматі .

    Індивідуальна освітня траєкторія – персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі здобувачем освіти видів, форм і темпу здобуття освіти, суб’єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання. Індивідуальна освітня траєкторія в закладі освіти може бути реалізована через індивідуальний навчальний план.

   Індивідуальний навчальний план – документ, що визначає послідовність, форму і темп засвоєння здобувачем освіти освітніх компонентів освітньої програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та розробляється закладом освіти у взаємодії із здобувачем освіти за наявності необхідних для цього ресурсів (Стаття 1 Закону України «Про освіту»)

інформаційно-комунікаційному, моніторинговому, психолого-мотиваційному тощо напрямах.

Супервізія (лат. super – над, зверху, + visio – бачення; англ. supervisor, від to supervise – спостерігати) передбачає надання професійної допомоги працівнику або навчальному закладу, спрямовану на подолання професійних труднощів, аналіз недоліків та вдосконалення організації роботи в нових умовах, підтримку мотивації до професійної діяльності, дотримання етичних норм та стандартів надання освітніх послуг, запобігання виникненню професійного вигорання, забезпечення емоційної підтримки, підвищення професійної кваліфікації тощо. Результатом такої діяльності методиста є новий досвід педагога, розвиток його компетентностей, що забезпечують вирішення професійних завдань, розуміння можливостей особистісного та професійного розвитку. У діяльності методичної служби супервізія стала синонімом методичного наставництва, недаремно її називають «терапією терапій».

 Дорадницький напрям науково-методичного супроводу передбачає надання спеціально підготовленим фахівцем кваліфікованої поради, допомоги, роз’яснення, інформаційної підтримки щодо вирішення професійних завдань, подолання професійних утруднень тощо. Отже, дорадницький напрям науково-методичного супроводу пов’язаний із сферою консультативних послуг, які надаються консультаційною організацією (НМЦ ПТО, Р(М)МК), педагогічними консалтинговими й навчально-тренувальними центрами та ін.) тим чи іншим замовникам (споживачам, клієнтам) у вигляді інформаційного, науково-методичного продукту.

Коучинговий (від англ. coaching – наставляти, тренувати, надихати) напрям науково-методичного супроводу забезпечує висококваліфіковані індивідуальні тренування педагогічних працівників для досягнення значущих для них професійної мети, завдань, мобілізації внутрішнього потенціалу, розвитку необхідних професійних здібностей і навичок, засвоєння передових стратегій, метатехнологій для отримання найвищого професійно значущого результату. Педагогічний коучинг передбачає системність, вертикальну і горизонтальну цілісність освітнього процесу; інтеграцію формальної, неформальної та інформальної освіти, навчальної, практичної й самоосвітньої діяльності; урахування професійних потреб педагогічних працівників тощо.

Предметно-методичний             напрям науково-методичного    супроводу

спрямований на надання педагогу Нової української школи адресної допомоги в організації освітнього процесу відповідно до вимог тієї чи іншої освітньої галузі Державного стандарту. Розглядуваний напрям передбачає, по-перше, оновлення теоретичного, технологічного й методичного складників професійно-педагогічної діяльності педагогічного працівника, що включає ознайомлення зі структурою, типологіями і методичними варіантами сучасного уроку, технологіями викладання, новаторськими методиками роботи, із законами і закономірностями, методами і прийомами оптимізації освітнього процесу відповідно до можливостей і потреб усіх суб’єктів; по-друге, – процес концептуалізації новітніх дидактичних ідей, практичного трансформування в педагогічну практику наукових психолого-педагогічних досліджень, науковий пошук, розробку, експериментальну перевірку ефективності, життєспроможності зразків перспективного педагогічного досвіду, пошук шляхів удосконалення, раціоналізації і модернізації навчальних програм, методик та ін., використання їх у нових цілях і умовах тощо; по-третє, – створення, апробацію, упровадження й поширення в освітній практиці авторського педагогічного продукту, зокрема концепцій, теорій, систем, моделей, персонал-технологій, принципів, методів, прийомів, авторської методики, вироблення індивідуально-творчого стилю, авторської системи професійно-педагогічної діяльності.

v   Сучасному методисту треба враховувати ризики, що супроводжують професійний розвиток фахівця. Серед загроз знаннєвого суспільства, що призводять до суттєвих змін у свідомості, світогляді та ціннісних орієнтирах педагогічних працівників, виокремлюємо такі:   розвиток альтернаційної  культури  (від лат. alternation – чергування,зміна), що безпосередньо пов’язана із високою фрагментарністю, невпорядкованістю сприйняття інформаційних потоків, різноманітністю і водночас повною різнорідністю інформації, збільшенням кількості справ і професійних проектів, якими один фахівець займається одночасно, у результаті чого формується навичка сприйняття її фрагментами, сегментами, кліпами, кадрами. Появу «Homo vіrtualis» (Хомо віртуаліс. Людина мережева) пов’язуємо із новим типом мислення, поведінки, культури. Це явище має тісний взаємозв’язок із феноменом кліповості («прийшов, побачив, забув»). Недаремно все частіше науковці і практики характеризують сучасного фахівця як «Людину роздроблену». Відбувається заміна лінійного, або понятійного, мислення нелінійним (фрагментарним, мозаїчним, піксельним, колажним, калейдоскопічним), що формується переважно образами всесвітньої комп’ютерної мережі, програм та операційних систем, мінливими кадрами телесеріалів і відеокліпів, рекламних текстів, анонсів до фільмів, анотацій до творіd тощо. На зміну лінійній або текстоцентричній культурі, що ґрунтується на послідовній (лінійній), як у книгах, організації інформації, приходить кліпова з пріоритетом аудіовізуальних засобів її отримання, загальним падінням рівня читацької культури.

…Дуже часто в роботі методичної служби педагогу доводиться пояснювати, обґрунтовувати те, що чітко й детально написано в інструкції, методичних рекомендаціях тощо. Парадокс: педагоги читають, але іноді не розуміють прочитане, читають фрагментарно, не вміють вловити головну думку. Формування читацькоцентричної культури – пріоритет Нової української школи. Навчити читати з розумінням, критично й системно мислити, пізнавати себе і світ через читання, отримувати естетичну насолоду від зустрічі з мистецтвом, уміння самостійно інтерпретувати зміст, зосереджувати увагу на одному предметі й утримувати стан концентрації протягом тривалого часу є важливими завданнями для педагогів Нової української школи. Важливість формування цих навичок в умовах шкільного навчання підкреслював К.Д.Ушинський: «Читати – це ще нічого не означає. Що читати і як розуміти прочитане – ось у чому головна справа»; На цьому наголошує ст.. 12  Закону «Про освіту» . Спільними для всіх ключових компетентностей (їх виокремлено 12), необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності, є такі вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Сучасному методисту треба враховувати ризики, що супроводжують професійний розвиток фахівця. Серед загроз знаннєвого суспільства, що

призводять до суттєвих змін у свідомості, світогляді та ціннісних орієнтирах педагогічних працівників, виокремлюємо такі:

   розвиток альтернаційної культури (від лат. alternation – чергування,

зміна), що безпосередньо пов’язана із високою фрагментарністю, невпорядкованістю сприйняття інформаційних потоків, різноманітністю і водночас повною різнорідністю інформації, збільшенням кількості справ і професійних проектів, якими один фахівець займається одночасно, у результаті чого формується навичка сприйняття її фрагментами, сегментами, кліпами, кадрами. Появу «Homo vіrtualis» (Хомо віртуаліс. Людина мережева) пов’язуємо із новим типом мислення, поведінки, культури. Це явище має тісний взаємозв’язок із феноменом кліповості («прийшов, побачив, забув»). Недаремно все частіше науковці і практики характеризуютьабо понятійного, мислення нелінійним (фрагментарним, мозаїчним, піксельним, колажним, калейдоскопічним), що формується переважно образами всесвітньої комп’ютерної мережі, програм та операційних систем, мінливими кадрами телесеріалів і відеокліпів, рекламних текстів, анонсів до фільмів, анотацій до творіd тощо. На зміну лінійній або текстоцентричній культурі, що ґрунтується на послідовній (лінійній), як у книгах, організації інформації, приходить кліпова з пріоритетом аудіовізуальних засобів її отримання, загальним падінням рівня читацької культури.

Предметно-методичний напрям            науково-методичного супроводу

!!!

спрямований на надання педагогу Нової української школи адресної допомоги в організації освітнього процесу відповідно до вимог тієї чи іншої освітньої галузі Державного стандарту. Розглядуваний напрям передбачає, по-перше, оновлення теоретичного, технологічного й методичного складників професійно-педагогічної діяльності педагогічного працівника, що включає ознайомлення зі структурою, типологіями і методичними варіантами сучасного уроку, технологіями викладання, новаторськими методиками роботи, із законами і закономірностями, методами і прийомами оптимізації освітнього процесу відповідно до можливостей і потреб усіх суб’єктів; по-друге, – процес концептуалізації новітніх дидактичних ідей, практичного трансформування в педагогічну практику наукових психолого-педагогічних досліджень, науковий пошук, розробку, експериментальну перевірку ефективності, життєспроможності зразків перспективного педагогічного досвіду, пошук шляхів удосконалення, раціоналізації і модернізації навчальних програм, методик та ін., використання їх у нових цілях і умовах тощо; по-третє, – створення, апробацію, упровадження й поширення в освітній практиці авторського педагогічного продукту, зокрема концепцій, теорій, систем, моделей, персонал-технологій, принципів, методів, прийомів, авторської методики, вироблення індивідуально-творчого стилю, авторської системи професійно-педагогічної діяльності.

Основна мета зазначених змін  -   підвищення якості оосвіти.