Навчальний тренінг

Методична література для використання в роботі з педагогами. Необхідний всім посібник "Звичайні форми навчання - новий підхід.Компетентнісний підхід в освіті.(Дмитренко К.А.)
                             (впроваджуємо компетентнісний підхід в освіті.)
https://www.ranok.com.ua/ru/info-zvichajni-formi-roboti-novij-pidkhid-rozvivajemo-klyuchovi-kompetentnosti-22279.html
 Самоосвіта методистів. Рекомендована презентація може бути корисною на шляху підвищення   методичної компетентності, щодо остаточного  переходу на компетентнісну основу навчання здобувачів освіти у професійній (ПТ)освіті в контексті  її реформування. Методисти значно поглиблять свої знання .




28.01.2019р.  http://volodvios.at.ua/novini/2018/suchasnij_urok_u_sistemi_ko.pdf

                                            (Рівненський ОПІПО)

       Деякі  елементи  методичної розробки  можна використати під час проведення тренінгів.                                      

                  На допомогу методисту, щодо застосування тренінгових технологій в роботі з педагогічними працівниками та здобувачами освіти..

Основні положення щодо проведення тренінгів

Слово "тренінг" походить від англійського "to train", що означає "навчати, тренувати, дресирувати"

Тренінг - це одночасно:

·         цікавий процес пізнання себе та інших;

·         спілкування;

·         ефективна форма опанування знань;

·         інструмент для формування умінь і навичок;

·         форма розширення досвіду.

Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку та розв'язання проблеми, заради якої вона зібралася. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим, не обтяжливим.

Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності.

Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю суттю є формою передачі інформації та засвоєння знань.

Тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо.

 Отже, традиційна форма передачі знань не є сама по собі чимось негативним, проте у світі швидких змін і безперервного старіння знань традиційна форма навчання має звужені рамки застосування.(в основному орієнтована на запам’ятовування та відтворення почутого- знань)

Так само, як і будь-яке навчальне заняття, тренінг має певну мету. Нею можуть бути:

·         інформування та набуття учасниками тренінгу нових професійних навичок та умінь;

·         опанування нових технологій у професійній сфері;

·         зменшення чогось небажаного (проявів поведінки, стилю неефективного спілкування, особливостей реагування тощо);

·         зміна погляду на проблему;

·         зміна погляду на процес навчання, аби зрозуміти, що він може давати наснагу та задоволення;

·         підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе та життя;

·         пошук ефективних шляхів розв'язання поставлених проблем завдяки об'єднанню в тренінговій роботі різних спеціалістів, представників різних відомств, які впливають на розв'язання цих проблем;

·         активізація громадськості щодо розв'язання актуальних проблем;

·         здобуття альтернативної громадянської освіти.

Тренінг має свої «атрибути». До них належать:

·         тренінгова група;

·         тренінгове коло;

·         спеціально обладнане приміщення та приладдя для даного тренінгу (фліпчарт, маркери тощо);

·         тренер;

·         правила групи;

·         атмосфера взаємодії та спілкування;

·         інтерактивні методи навчання;

·         структура тренінгового заняття;

·         оцінювання ефективності тренінгу.

Тренінгова група - це спеціально створена група, учасники якої за сприяння ведучого (тренера) включаються в інтенсивне спілкування, спрямоване на досягнення визначеної мети та вирішення поставлених завдань. Тренінгова група зазвичай включає 15-20 осіб. Така кількість людей дозволяє оптимально використати час та ефективно навчати людей.

Тренінгові заняття можуть бути різної тривалості: від 1,5-3-х годин (2-4 академічні години тривалістю 45 хвилин кожна) до декількох днів поспіль. За тривалістю найбільш удалою формою групової роботи є марафон, тобто проведення занять тривалістю 6-8 годин щоденно протягом кількох днів. За такої форми роботи передбачається велика обідня перерва (не менше години) та дві перерви по 15-20 хвилин через кожні 1,5-2 години роботи. Під час коротких перерв учасникам доцільно запропонувати напої (чай, каву, воду, соки тощо), можна й легку їжу (бутерброди, цукерки, печиво тощо). Уважається, що такої тривалості перерви достатньо для відновлення сил учасників.

Робочі місця для учасників у приміщенні можуть бути розташовані по-різному, але доцільно уникати «аудиторного» та «шкільного» стилів. Добре, коли стільці для учасників розташовуються півколом - це сприяє створенню неформальної атмосфери, забезпечує можливість кожному бачити всіх учасників тренінгу, підкреслює рівнозначність позицій усіх учасників. Це сприяє створенню атмосфери відкритості, розвитку довіри, уваги та інтересу учасників одного до одного.

Головне, що забезпечує сприятливу атмосферу для навчання у тренінговій групі, - це правила, яких має дотримуватися кожний учасник. Основні з них: цінування часу; увічливість; позитивність; розмова від свого імені; добровільна активність; конфіденційність; «стоп»; «піднята рука»; зворотний зв'язок тощо. Правила приймаються на початку тренінгу всіма учасниками групи і потрібні для того, щоб кожний міг:

·         працювати в комфортних умовах;

·         отримувати інформацію самому й не заважати отримувати інформацію іншим у зручний для кожного спосіб;

·         відверто, без побоювань висловлювати свої думки;

·         дозволити собі спонтанні, попередньо не зважені вислови, що наближатиме тренінг до реального життя;

·         бути впевненим, що надану ним інформацію використають тільки в інтересах учасників.

Тренінг проводить тренер (ведучий), котрий спілкується з учасниками «на рівних», є таким самим учасником тренінгової групи, як  і всі інші учасники. Але одночасно він є й каталізатором усіх процесів, що відбуваються в групі на шляху до досягнення визначеної мети тренінгу (для цього він повинен розуміти настрій кожного учасника). 

Тренер відрізняється від інших учасників тим, що:

·         володіє інформацією щодо означеної теми;

·         знає методику проведення тренінгових занять;

·         уміє працювати з аудиторією й володіє методикою навчання дорослих і дітей;

·         володіє навичками ведення тренінгової групи (регулює групові процеси, знає, як зацікавити учасників, зняти напруження, спрямувати групу на конструктивне розв'язання проблеми тощо);

·         постійно підвищує свій тренерський потенціал;

·         знає методи оцінювання результатів тренінгу та вміє їх застосовувати;

·         знає про відстрочені результати впливу тренінгу, як очікувані, так і неочікувані.

У тренінгу широко використовуються методи, спрямовані на стимуляцію взаємодії учасників. Усі вони об'єднуються під назвою «інтерактивні техніки» і забезпечують взаємодію та власну активність учасників під час динамічного навчального процесу.

інтер (лат. inter) - префікс, що означає перебування поміж чимось, кимось;

актив (лат. actus) - приводжу в рух;

інтерактивний - рух, що відбувається між об'єктами: зовнішніми - між окремими людьми, внутрішніми - рух, активність, яка відбувається в самій людині і яка призводить до змін її поглядів, думок, поведінки тощо.

Проведення тренінгу відбувається за певною структурою. Типова структура, мета та завдання тренінгу разом слугують основою для складання плану його проведення. Такий план може мати різні форми (таблиця, перелік послідовних дій, схема тощо), але принципово те (і це слід добре засвоїти майбутньому тренеру), що план тренінгу слід скласти обов'язково. Природно, це не означає, що тренінг пройде повністю так, як було заплановано, проте план допоможе тренеру дотримуватися основних питань, які мають бути опрацьовані в ході роботи групи, інакше неможливо досягти поставленої мети тренінгу. Під час тренінгу неодмінно виникає багато побічних тем для обговорення, і кожна з них виявляється більш чи менш привабливою для учасників. Проте їх опрацювання слугуватиме іншим цілям. Тим часом термін заняття спливатиме, й обов'язкові питання можуть залишитися не розглянутими. Тож саме завчасно складений план допоможе дотримуватися обраної теми, дістатися бажаної мети.

Отже, тренінг - це:

·         група, яка допомагає стати кожному її учаснику більш компетентним;

·         процес, під час якого учасники вступають у взаємодію;

·         процес, у центрі якого є проблема та її розуміння учасниками групи, а не компетентність ведучого щодо зазначеної проблеми;

·         навчання, під час якого активність учасників вища, ніж активність ведучого;

·         навчання, яке дає учасникам задоволення, активізує їх, стимулює інтерес до пізнання;

·         навчання, результат якого досягається у взаємодії всіх учасників тренінгу;

·         відкриття учасниками в собі нових можливостей, відчуття того, що вони знають і вміють більше, ніж до цього часу думали про себе;

·         можливість відкриття інших людей, навчання через взаємодію з ними, розуміння того, на що здатні люди, від яких раніше не очікувалося нічого цікавого;

·         можливість у безпечних, з одного боку, трохи штучних, а з іншого - наближених до реальності умовах взаємодії з іншими людьми досягти бажаних змін.

Зміст, процес і метод у тренінгу

Спілкування учасників у ході тренінгу охоплює дві складові: зміст і процес. Зміст тренінгу - це тематика (ідеї, питання, закономірності явищ), що вивчається під час роботи. Процес тренінгу - це те, як взаємодіють учасники тренінгу під час навчання, яку атмосферу створюють, які ролі відіграють, як впливають один на одного.

Метод тренінгу - це те, в який спосіб організовано навчання (дискусія, робота у складі малих груп тощо), як відбувається процес засвоєння змісту тренінгу.

Для вичерпного розуміння взаємозв'язку ключових понять тренінгу - метод, зміст, процес - досягнення професійного вміння оптимально використовувати їх та керувати ними, тренер повинен добре орієнтуватися в почуттях людини, яка потрапляє в групу інших людей, процесах групової динаміки, структурі групи, проблемних ситуаціях, що виникатимуть у групі.

Що означає для учасника тренінгу бути у групі

Для кожної людини ситуація потрапляння в будь-яку групу є певною мірою хвилюючою, тому що людина в групі прагне одночасно реалізувати два взаємно протилежні комплекси міркувань, психологічних установок: з одного боку, вона природно прагне до об'єднання із собі подібними, а з іншого - так само природно, до виокремлення себе серед інших.

Людина схильна до об'єднання та взаємодії з іншими для того, щоб досягти власних цілей: конкретних, які дають відчутні результати стосовно питань, котрі поєднали групу, і загальних - безпеки, захисту, поваги та любові з боку оточення. Людина схильна до відсторонення від інших для того, щоб не ототожнюватися з ними, не відчувати тиску, зберегти власну індивідуальність, неповторність, свободу та незалежність.

У зв'язку з такою єдністю та боротьбою протилежностей кожний учасник групи схвильований (як правило - підсвідомо) тим, як об'єднати різні прагнення: бути разом, але уникнути небезпеки поглинення іншими; зберегти власний внутрішній комфорт, але у стані об'єднання з іншими, до того ж реалізувати це без шкоди для себе. Необхідність вирішувати подібні питання створює в учасників групи певну психічну напругу (усвідомлювану чи неусвідомлювану), і її наслідки можуть бути як негативними, так і позитивними.

Тренінг: форми та методи

Люди навчаються по-різному: дехто краще засвоює матеріал, коли читає його, дехто - коли слухає, а дехто - у процесі практичних занять. Тренер, який подає матеріали в різний спосіб (урізноманітнює форми й методи навчання), має більші можливості забезпечити потреби аудиторії й закріпити вивчене.

Обираючи метод викладання, слід ураховувати: рівень знань учасників з даної теми; якими навчальними засобами підкріпити матеріал, що викладається; розміри групи (інтерактивні форми ефективніші за меншої кількості учасників); ресурси, у тому числі часу й простору (розподіл на малі групи потребує більше часу і простору, ніж робота всією групою); умови приміщення (фіксоване розташування робочих місць ускладнює пересування й зміну конфігурації).

Способи формування групи. Взагалі, існує два способи формування груп - для роботи у складі цілої групи та для роботи у складі малих груп. Кожному з них притаманні свої особливості.

Робота у складі всієї групи. Заняття у складі групи передбачає, що всі учасники сидять разом, а їхня увага зосереджена на лідері групи. Такий вид роботи, як правило, застосовується:

·         під час початкового привітання та вступної частини щоденних занять;

·         коли треба вислухати одного або декількох промовців, зокрема під час читання лекції або проведення колективної презентації перед аудиторією;

·         під час обміну результатами роботи, виконаної у складі малих груп;

·         наприкінці тренінгу для підбиття підсумків і завершення заняття.

Переваги групової роботи полягають у тому, що з інформацією та досвідом можуть ознайомитися всі члени групи. Крім того, існує можливість легко давати інструкції одразу всім учасникам. Важливо також, що окремі учасники неспроможні відразу брати активну участь у навчанні, відчувають обмеження можливостей засвоєння матеріалу, їм легше адаптуватися до умов тренінгу у великій групі.

Робота в малих групах. На відміну від занять у складі всієї групи, коли люди є переважно пасивними одержувачами інформації, заняття в малих групах передбачає активність учасників, їхню жваву взаємодію одного з одним, вироблення ними власних ідей та виявлення творчості в інших формах. У процесі роботи у складі малих груп доцільно мати двох тренерів: вони зможуть приділити більше часу, допомагаючи кожній групі, і вносять у процес різні особисті якості та досвід, збагачуючи матеріал, який викладають.

Метод малих груп зручний у застосуванні, коли учасникам потрібно:

·         познайомитися один з одним;

·         переглянути матеріал, представлений на лекції;

·         розв'язати завдання, поставлені тренером;

·         спланувати, як представити інформацію іншим групам у формі рольової гри;

·         відпочити, навчитися взаємодіяти, адаптуватися серед незнайомих людей.

Існує чимало способів організації малих груп, кількість людей у яких, зазвичай, коливається від двох до восьми. Якщо кількість членів перевищує вісім, їм стає важко всім одночасно брати участь у роботі і, відповідно, легше виключитися з неї - при цьому група, як правило, розпадається на підгрупи. Спосіб формування груп залежатиме від виду роботи, якою вони мають займатися.

Групи обговорення. Вони створюються для стимулювання мислення та вироблення ідей, пов'язаних з певною темою. Наприклад, якщо доцільно визначити теми, що їх люди хотіли б вивчити глибше або про які вони хотіли б дізнатися більше. Від учасників групи обговорення не вимагається розв'язання проблеми або завершення складання переліку завдань. Оптимальний розмір групи обговорення становить 4-6 осіб. Обговорення має бути відносно коротким - приблизно десять хвилин. Учасникам групи обговорення тренер повинен чітко пояснити мету обговорення. Якщо цей метод передбачається застосовувати досить часто - слід змінювати склад групи після одного-двох обговорень (деякі групи підбираються вдало і добре працюють разом, інші - ні).

Пари. Завдання, призначені для пар, необхідно добирати дуже ретельно. Вони мають бути короткими, щоб учасники не могли зайти у глухий кут, якщо пари не спрацюються. 

Попарно зручно працювати:

• ·         під час виконання вступних ознайомлювальних вправ;
• ·         під час навчання один одного, коли один учасник, який уже володіє певними навичками, навчає іншого;
• ·         коли люди на основі особистих симпатій обирають собі пару для вирішення таких завдань тренера, які зручніше виконувати вдвох, наприклад, для участі у вправах, де треба виконувати дві різні ролі тощо.

Трійки. Малі групи у складі трьох осіб особливо корисні, коли треба, щоб двоє людей взаємодіяли між собою, а один спостерігав за ними і робив зауваження. Члени малої групи з трьох осіб розподіляють між собою ролі промовця, слухача та спостерігача. У такій трійці промовець розповідає задану тему, слухач реагує на промову згідно з тренерським завданням, а спостерігач не бере участі в розмові. Він лише спостерігає та записує свої зауваження («погляд збоку»), а наприкінці вправи коментує враження від почутого. Взаємодія промовець-слухач триває, як правило, від 5 до 10-и хвилин. Спостерігач коментує протягом близько 5-и хвилин. Зазвичай у таких вправах члени трійки по черзі міняються ролями в певному порядку, щоб кожний з них побував у всіх трьох ролях.

Після виконання цієї вправи тренер збирає учасників трійок в одну групу, щоб обмінятися досвідом. Залежно від кількості учасників групи й наявного резерву часу тренер може не збирати всіх разом, а провести обговорення, об'єднуючи учасників кількох трійок (по дві, три трійки тощо).

Лекції. За цієї форми навчання лектор, який більшість часу перебуває у фронтальній позиції відносно аудиторії, представляє інформацію одразу всім учасникам. Цей метод, як правило, використовується, аби донести нову інформацію одночасно до великої кількості людей в умовах, коли слухачі мають слабку підготовку або взагалі не мають базових знань з певної теми. Тривалість таких лекцій може бути до однієї години, іноді й більше.

Слід пам'ятати, що під час лекції аудиторія пасивно сприймає інформацію, тому думки людей можуть відхилятися від теми, якщо лекція задовга, представлена інформація не відповідає темі, лектор читає матеріал не надто динамічно. Оскільки під час лекційних занять можливості для взаємодії між лектором та аудиторією вкрай обмежені, лектор і слухачі не можуть бути впевнені в тому, що тлумачать зміст лекції однаково. Природно, добре підготовлена й прочитана лекція більше зацікавить аудиторію, ніж така, коли лектор погано орієнтується в темі, ніяковіє чи соромиться або, що особливо негативно впливає на інтерес аудиторії, читає текст лекції слово в слово за конспектом, не пожвавлюючи її, не підтримуючи контакту з аудиторією очима.

Міні-лекції. Міні-лекції відрізняються від повноформатних лекцій значно меншою тривалістю. Зазвичай міні-лекції не перебільшують 10-15 хвилин і використовуються для того, щоб стисло донести нову інформацію до багатьох людей одночасно; розповісти, як виконувати певні дії, що їх згодом опановуватимуть самі учасники в ході практичних вправ; підсумувати результати роботи малих груп для всієї аудиторії.

Міні-лекції часто застосовуються як частини цілісної теми, яку не бажано викладати повноформатною лекцією, аби не втомлювати аудиторію. Тоді інформація надається по черзі кількома окремими сегментами (міні-лекціями), між якими застосовуються інші форми й методи навчання: періоди запитань - відповідей, вправи на перевірку засвоєння матеріалу, рухавки, робота в складі малих груп тощо.

Презентації. На відміну від лекцій, які дають знання з багатьох аспектів певної теми, їх взаємозв'язку з метою створення цілісного, теоретично обґрунтованого погляду на певне явище, презентації спрямовані на надання нових результатів, нової інформації з конкретного, досить вузького, практичного аспекту теми, яка є предметом навчання. Успішна презентація вимагає від того, хто її проводить:

•   заздалегідь потренуватися у проведенні презентації, аби виглядати й почувати себе впевнено;
•           заздалегідь організувати всі необхідні умови для проведення презентації (підготувати робочемісце, засоби наочності - плакати, слайди, демонстраційну апаратуру тощо);
•         у ході роботи періодично запитувати аудиторію щодо зрозумілості нової інформації, підтримувати постійний зворотний зв'язок;

·         виявляти гнучкість, бути готовим до непередбачуваних обставин, адже презентована нова інформація для когось може виявитися такою, що заперечує його усталеним поглядам.

Колективні презентації. Це така форма представлення матеріалу, коли кілька (троє або більше) осіб разом (по черзі) повідомляють інформацію аудиторії. Згідно із вказівками ведучого, який регулює черговість виступів, кожний презентуючий робить доповідь певної тривалості (зазвичай до 15-20-и хвилин). Як правило, кожне повідомлення присвячене якомусь одному з кількох аспектів (вимірів, поглядів) однієї теми.

Здебільшого наприкінці колективних презентацій передбачаються запитання аудиторії кожному доповідачеві.

«Мозковий штурм». Цей метод тренінгового навчання застосовується як для обговорення всією групою учасників, так і в малих групах. Його мета - сформулювати якомога більше ідей на задану тему. «Мозковий штурм» проводиться у два етапи: на першому етапі формулюють ідеї, на другому їх оцінюють. Зазвичай використовується велика шкільна дошка або аркуші фліп-чартного паперу, де один з учасників (або помічник тренера) записує ідеї так, щоб усі могли їх бачити. Це стимулює мислення і зручно для відбору кращих ідей у ході оцінювання на другому етапі.

Часто буває корисно для формулювання ідей розподілити учасників по малих групах, а згодом об'єднати їх для подальшого обговорення й оцінювання у складі всієї групи. Для ефективного мозкового штурму корисно також виокремити два типа ідей, запропонованих учасниками, - таких, що здаються, на перший погляд, найбільш імовірними для реалізації, та навпаки - найнеймовірнішими. Такий розподіл може бути продуктивно використаний для початку обговорення та оцінювання ідей. Використання найнеймовірніших відповідей спонукає людей розглядати питання з різних точок зору, запроваджувати нестандартний підхід та враховувати оригінальні погляди.

Стимулювати вироблення ідей можна і в інший спосіб: записати кілька різних, але взаємопов'язаних питань з теми обговорення на окремих аркушах фліп-чартного паперу (або на папері плакатного формату) і розвісити їх на стінах аудиторії. Тоді учасники, пересуваючись по колу між цими аркушами, записують на них свої ідеї.

Аналіз ситуаційних вправ. Ситуаційна вправа - це реальна ситуація, представлена групі для аналізу. Вона може бути запозичена з досвіду тренера, колег, з літературних описів, свідчень очевидців. Тренер також може сам описати реальну історію, яка мала місце в житті. За допомогою цього методу можна проводити аналіз реальних ситуацій, визначати в них ключові проблемні питання, формулювати ідеї щодо можливого розв'язання таких ситуацій. Але слід пам'ятати, що застосування методу ситуаційних вправ потребуватиме від тренера значних витрат часу на підготовку, тим більших, чим складніше аналізована ситуація.

Аналіз критичних випадків. Це метод докладного розгляду якоїсь однієї події з метою усвідомлення досвіду, формулювання висновків та планування дій, які можуть дати позитивні зміни в майбутньому. Для такого аналізу учасники повинні мати певні базові знання за темою обговорення, аби легко наводити приклади і формулювати ідеї під час виконання вправи. Теми для обговорення може запропонувати тренер або сама група в процесі мозкового штурму.

Рольова гра. Це ефективна навчальна методика, яка має бути добре продумана й організована, щоб забезпечити позитивний вплив.

За допомогою рольової гри можна:

·         набути досвіду використання певних навичок в ігровій ситуації;

·         проаналізувати альтернативні способи дій, ідеї, запропоновані для виконання завдання гри, зміни ситуації на краще;

·         відпрацювати на практиці певні види поведінки в безпечному середовищі перед тим, як розпочати їх застосування в реальному житті;

·         набути впевненості у своїх силах під час практичних дій або репетиції певної події;

·         закріпити засвоєний матеріал шляхом забезпечення зворотного зв'язку;

·         додати до навчального процесу елемент розваги.

Рольові ігри, як і багато інших ігор та тренінгових вправ, належать до інтерактивних методів навчання. Інтерактивне навчання передбачає використання різних видів активності учасників тренінгу: фізичної (рухова активність); соціальної (активність у соціальному оточенні-комунікація, взаємодія, взаємосприйняття); змістовної стосовно тематики тренінгу. Відповідно до того, яка активність домінує у грі, таке завдання й вирішуватиме у тренінгу гра, вправи. Наприклад, якщо застосовуватимуться фізичні вправи, які не пов'язані зі змістом тренінгу, то вони виконуватимуть роль розминки, слугуватимуть засобом пожвавлення групи.

Що потрібно знати, щоби провести гру. Для успішної роботи тренеру слід мати власний «тренерський портфель», бути добре ознайомленим із різними іграми (знати мету гри та її належність до відповідного класу інтерактивних методів), уміти проводити гру відповідно до вимог до ведучого тренінгу.

Переваги та небезпеки інтернативних ігор. Усі переваги містяться в самій грі, усі ризики пов'язані з недоречністю застосування певної гри до конкретної тренінгової ситуації (помилки вибору методу) або неправильного проведення обраної гри. Тобто небезпека інтерактивних ігор пов'язана лише з некомпетентністю тренера.

Кроки методиста. 

Готовий інноваційний методичний проект.(за часом один рік.) За вказаними напрямками розписати конкретні дії.

  1.Теоретичне опрацювання  науково-методичної літератури . 

  2.Проведення кількох практичних тренінгів шодо оволодіння викладачами методикою компетентнісного підходу в навчанні здобувачів освіти .

  3. Спланувати протягом навчального року проведення відкритих уроків.майстер класів.                  Обговорити.

  4.  Виділити ефективний  досвід з проблеми що досліджувалася методистом.

   5. Спланувати методичний маркетинг ефективного досвіду. 

                      

             http://multycourse.com.ua/ua/page/19/70 

               Все про тренінг. Опрацювати матеріали про тренінг.

http://volodvios.at.ua/novini/2018/suchasnij_urok_u_sistemi_ko.pdf

Рівненський ОПІПО. Презентація методиста для викладачів. Про сучасний компетентнісний урок. (можливо на дану тематику провести тренінг з керівниками методичних комісій ЗП(ПТ)ОЗ методичний матеріал може бути корисний в роботі.

Методична розробка.

           Тренінг: від   традиційного  до інноваційного,             
                       компетентнісно -    орієнтованого   навчання учнів   в   умовах                                   реформування освіти.                        

Дата проведення :  

 Учасники :   

 Проводить тренінг :                 

 «…Виживає не  найсильніший і не  найрозумніший, а той, хто краще   пристосовується до змін…»                                            Чарльз Дарвін 

Мета тренінгу : підготовка педагогів до активного  переходу на компетентнісно - орієнтовану технологію навчання здобувачів освіти в умовах  в умовах реформування освіти. Сприяння прискоренню  процесу щодо  удосконалення професійної майстерності викладачів  на шляху  впровадження нових технологій уроків. Тренінг мотивує педагогів до самовдосконалення, оволодіння механізмами комунікативної компетентності, рефлексії.

Необхідні матеріали та обладнання тренінгу:

- мультимедійна установка, наявність інтернету.

-аркуші паперу,олівці,ручки,смайлик іграшковий , малюнок  (квадрат з 2-х частин )

                                                                Хід тренінгу.

І. Вступне слово тренера про мету зібрання, актуальність теми, завдання.

Завдання тренінгу:

- формувати інноваційні знання, вміння та навички проведення сучасного уроку.

- формувати сприятливий психологічний клімат

- моделювати ситуації які можуть статися в процесі педагогічної діяльності

- розвивати вміння працювати в команді

- підвищити комунікативність педагогів

-  сприяти активізації  креативних дій,потенціалу викладачів у професійній   

 діяльності 

Вправа  1.       »Привітання» Передаєте м’яч,іграшку  називаєте імя  з посмішкою (щира,гордовита,іронічна,таємнича, нещира, вимушена тощо )- в учасників є право вибору

Вправа  2.        «Знайомство»

Перш ніж розпочати роботу пропоную всім намалювати герб  в якому буде розкрита особистість кожного і пояснити чому саме таким намальовано герб. (віртуальне уявлення)

 Вправа  3.       «Очікування»   Вправа «Соняшник»

На підготовлених стікерах, які знаходяться в кожного на спинці стільця, учасники формують свої очікування від тренінгового заняття. Після озвучування кожний стікер-зернинку прикріплюють до соняшника. (На дошці)

·        Очікування від себе

·        Очікування від групи

·        Очікування від тренінгу

Вправа  4. « Правила роботи у групі » .

Так , як ми працюватимемо в  2-х групах

Правило „Тут і зараз»: головним є те, що відбувається зараз, які почуття кожний з учасників має у даний момент, бо тільки через актуальне переживання і через груповий досвід може пізнати себе. 

Принцип емоційної відкритості: якщо учасник думає або відчуває щось важливе, то йому можна сказати про це, висловити свої почуття, щоб вони стали надбанням групового досвіду.

Правило „Стоп»: кожний має право сказати: „У мене є почуття, але я не хочу про нього говорити, мені це болісно». Це переживання також стає частиною групового досвіду, що викликає нові почуття і нові перспективи групової роботи.

Правило відвертості: говорити слід лише про реальні почуття, а не про ті, які б заспокоїли, виправдали або, навпаки, образили. Якщо давати партнеру по спілкуванню викривлений зворотній зв'язок, то це може викликати формування помилкової думки як про себе, так і про інших.

Правило не давати порад: порада, нехай навіть і необхідна, і правильна, є складною для виконання, але не тому, що вона погана або нереальна, а тому, що порада – це, по-перше, індивідуальний спосіб дії, що не завжди підходить для іншої людини, а по-друге, порада — це обмеження свободи особистості іншого, що може викликати неусвідомлювану агресію на порадника.

Правило „Я-висловлювання»: у групі важливим є те, що кожний учасник говорить будь-яку фразу тільки від свого імені, бо тільки говорячи щось від свого імені, можна говорити про свої думки і почуття.

Правило заборони на діагнози та оцінку: оцінка вчинку без запиту є обмеженням особистої свободи, що породжує тривогу з приводу можливих у подальшому оцінок, які учасник може отримати від інших учасників, це може призвести до виникнення закритості деяких членів групи або до прагнення чинити, виходячи з принципів соціальної бажаності, пристосовуватися.

Принцип особистої відповідальності: все, що відбувається або відбуватиметься з даною людиною у процесі групової роботи – це наслідки її особистої активності, тому знаходиться повністю під її відповідальністю. Говорити на заняттях можна все, але за свої слова потрібно відповідати особисто. Що б ти не зробив – це твій вибір, за який ти першим несеш відповідальність.

Принцип особистого вкладу: чим більше учасник проявляє свою активність, чим більше він приймає участь у груповій роботі, тим більше зворотного зв'язку він отримає, а, отже, тим більше у нього з'явиться можливостей для особистісного зростання. Всі дії, що відбуваються під час групової роботи, передбачають участь у них кожного учасника на рівних з усіма умовах.

Правило конфіденційності: розповідати про те, що було на тренінгу, як поводився той чи інший член групи, які проблеми вирішував, - неприйнятно з точки зору етики. Крім цього, групові процеси повинні обговорюватися у групі, а не за її межами, оскільки розмови про групові процеси поза роботою призводять до зниження напруження, необхідного під час групової роботи.

Принцип кола: під час роботи кожний учасник повинен бачити кожного. Говорити на занятті можна лише так, щоб того, хто говорить, бачив кожний з учасників. Крім цього, кожний учасник повинен знаходитися у відносно рівному положенні відносно іншого учасника.

Принцип ініціативи учасників: на заняттях обговорюється будь-яка тема, виходячи з внутрішнього запиту присутніх.

ІІ    Основна частина тренінгу.

Принцип включеності: на заняттях немає спостерігачів, оцінювачів.

5. Вправа « Особистісне дерево »

Продовжуючи шлях до самопізнання, пропоную намалювати символічне дерево. Згадаймо, як росте дерево, чим живиться його коріння. Про що може мріяти? Проводячи паралель із деревом, особистість також має своєрідну опору в житті. Звичайно, дітей доглядають та піклуються. Однак, його думки, вчинки, прагнення, цінності - це його надбання.

Тренер пропонує учасникам  намалювати дерево, на якому:

Коріння – позитивні риси дитини,

Стовбур – уміння і навички (спілкування, навчання, заняття у гуртках, вміння регулювати своїми емоціями тощо)

Гілки – чого дитина хоче досягти.

Листочки – риси, які хотіли у собі розвинути.

Презентація індивідуальної роботи.

Обговорення:

 - Що ви для себе з'ясували?

- Чи складно було робити вибір?

6. Мозковий штурм «Урок »

Робота в групах

На аркуші А – 1 вертикально записуємо слово «урок».

Шляхом вільного висловлювання запишіть слова, які асоціюються з уроком, що починаються з літер «у», «р», «о», «к». Це можуть бути іменники, прикметники, дієслова.

У кожного різні відчуття щодо однієї й тієї самої речі.
7. Ключова вправа.  Формування  професійної компетентності викладачів.

1. Шляхом жеребкування викладачі діляться на 2 групи  (утворюють два кола)
2. (дають назву своїм групам) 
3. А). І група отримує завдання: підготувати (за алгоритмом)    традиційний урок: (комбінований)
4.      ІІ група отримує завдання :  підготувати (за  алгоритмом) інноваційний - на компетентнісній основі - урок    
5. Б). Обговорення уроків. Порівняння традиційного та інноваційного уроку. Висновки. Чому ми маємо  всі перейти до проведення інноваційних ,на компетентнісній основі, уроків? (Представляють  свої розробки  лідери груп ,аргументують )

Порядок виконання вправи.

8.  Вправа «Конверт проблем»

Робота в групах

- Сформулюйте на аркуші найбільші проблеми чи страх у роботі зі здобувачами  і покладіть до конверта. Обміняйтесь. Дайте поради, як краще вирішити це питання. Вони повинні бути конкретними і дієвими.

9. Вправа “Граємо роль”. Тренер роздає папірці на яких написано яку роль має зіграти кожний учасник на фразу  » Сьогодні у нас оригінальний урок права людини права дитини »

Тренер роздає папірці на яких написано яку роль має зіграти кожний учасник на фразу  » Сьогодні у нас оригінальний урок права людини права дитини » (Вибір за учасниками)

Спробуємо трохи пограти. Гра – це завжди зміни. Це вихід за межі звичайних взаємостосунків. А готовність змінити мислення - це основа відкриття, пізнання. Кожному учаснику пропонується вимовити слова: “так”, “ні” ( якусь фразу, наприклад: « Сьогодні у нас незвичайний урок » (репліку) голосно, тихо, коротко, запинаючись, ствердно, здивовано, захоплено, задумливо, з викликом, тужливо, ніжно, іронічно, злісно, урочисто.

Обговорення: - Чи складно імітувати різні інтонації?  

Підсумок тренера. Це тільки гра, але можливо ви відкрили саме зараз у собі артистичні здібності?

10. Педагогічні ситуації. (про педагогічні здібності.)

Педагогічна ситуація №1

   Ви почали вести урок, всі учні заспокоїлись, настала тиша, і раптом в класі хтось голосно засміявся. Ви здивовано подивились на того учня. Він, дивлячись вам прямо у вічі, заявив: „Мені завжди смішно дивитись на вас і хочеться сміятись, коли ви починаєте заняття”. Як ви відреагуєте на це? Виберіть і поясніть правильний варіант із запропонованих нижче.

1.     „Ось тобі й на”.

2.     „А що тобі смішне?”

3.     „Ну й ради Бога”.

4.     „Ти що, дурний”.

5.     „Люблю веселих людей”.

6.     „Я радий(а), що створюю у тебе веселий настрій”.

       7.Запропонуйте свій варіант.

Педагогічна ситуація №2

На початку заняття або вже після того, як ви провели декілька занять, учень робить заяву: „Я не думаю, що ви як педагог зможете нас чогось навчити”.

         Ваша реакція:

1.     „Твоя справа – вчитися, а не вчити вчителя”.

2.     „Таких, як ти, я, звичайно, нічому не зможу навчити”.

3.     „Може тобі краще перейти у інший клас або вчитися у іншого вчителя?”

4.     „Ти просто не хочеш учитися”.

5.     „Мені цікаво знати, чому ти так думаєш ? ”

Педагогічна ситуація №3 «Хто зайвий?»

Один із учнів постійно порушує дисципліну. Нарешті ви, втративши терпіння, наказуєте йому залишити клас.

-         А ви не маєте права вигнати мене з класу. Я не вийду, - говорить учень.

1.     Ви наполягаєте на своєму.

2.     Погрожуєте, що інакше клас залишите ви.

3.     Нагадуєте учневі, що в нього є не лише права, а й обов’язки.

4.     Запропонуйте свій варіант.

  11.  Вправа «Очікування»

  Підсумок тренера.

« Я з'ясував (ла) для себе, що …..

 «Я навчився (лась) …..

 « В майбутньому я ……..

Використати літературу.

http://www.criticalthinking.expert/shop/

освітня платформа критичного мислення.

СУЧАСНИЙ УРОК.

САМОАНАЛІЗ СУЧАСНОГО УРОКУ

МЕТОДИЧНИЙ ТРЕНІНГ

Мета тренінгу:

    розширити знання вчителів історії про сучасні форми і методи навчання і на основі цієї інформації формувати в педагогів навички ефективної взаємодії з учнями;

    підтримати педагогічні пошуки, творчу ініціативу молодих вчителів.

Форма проведення: методичний тренінг.

Тренер:методист РМК

Учасники: вчителі історії зі стажем роботи до 5 років

Матеріали для семінару: картки «Правила роботи в групі», кольоровий папір, ножиці, роздаткові картки з інформаційним матеріалом, кольорові фішки, аркуші формату А-3, фломастери.

ХІД СЕМІНАРУ

Т р е н е р

Сьогодні ми з вами зібралися на занятті, яке проводиться у формі методичного тренінгу. Тренінг – це продуктивний і цікавий процес. Одночасно з отриманням нової інформації ми будемо обговорювати незрозумілі моменти, задавати питання.

Тема нашого тренінгу:«Сучасний урок. Який він? Самоаналіз сучасного уроку».

Гаслом нашої роботи будуть слова К. Ушинського «Учитель як фахівець живе доти, поки вчиться».

Основними завданнями нашого тренінгу є:

    Поглиблення уявлень учасників тренінгу про сучасний урок;

    Вдосконалення навичок робити самоаналіз уроку;

    Формування в учителів уміння працювати в команді;

    Розвиток навичок активного слухання, ефективного спілкування;

    Навчання різноманітним прийомам вербального спілкування;

    Навчання спілкуватися толерантно;

      Розвиток навичоквідповідальної поведінки.

МЕТОДИКА «КРИГОЛАМ»

Мета:

створити умови для ефективної роботи, забезпечити доброзичливу атмосферу.

Т р е н е р                                                      

Тренер звертається до учасників: «Сьогодні ми з вами зібралися, щоб поділитися своїм досвідом та віднайти для себе щось корисне. У цьому нам допоможуть сьогоднішні вправи».

МЕТОДИКА «ПРАВИЛА ДЛЯ ГРУПИ»

Мета: активізувати учасників до роботи в групі, уміти знаходити засоби вербального спілкування, формувати толерантність, тактовність. 

Т р е н е р.

А зараз ми об’єднаємось в групи за кольорами і повторимо правилароботи в групах.

Правила прикріплюються на дошку.

1.     Дотримуйтесь теми.

2.     Будь-які ідеї цінуються.

3.     Вислуховуй усіх, не перебиваючи нікого.

4.     Не говори нічого одночасно з іншими.

5.     Людина сама вирішує  скільки часу вона відводить спільній  роботі.

6.     Поважай різні думки.

7.     Необхідно слухати,  а не заспокоювати інших.

8.     Будь-які питання важливі.

9.     Уникай прямих вказівок .

10.                       Обдумав, сформулював, висловив.

11.                       Ми всі – партнери.

МЕТОДИКА «БУКЕТ ОЧІКУВАНЬ»

Мета: сприяти формуванню позитивної самооцінки й усвідомлення унікальності особистості кожної людини. 

Кожному учаснику видається кольоровий аркуш паперу.

Т р е н е р.

Правила вибрані, можна братися за роботу. Що ж нам дасть сьогоднішня наша зустріч? Необхідно на аркушах кольорового паперу написати, що ви очікуєте від цього тренінгу, озвучити, але поки залишити її на столах.

Учасники семінару заповнюють листочки.

Т р е н е р.

Сучасна методична література популяризує величезну кількість методів і форм, які дозволяють установлювати нові взаємини між учителем та учнями, підвищувати ефективність і результативність навчального процесу. Як же розібратися в невичерпному потоці цієї інформації, які форми і методи використовувати, щоб цей урок став дійсно результативним? Дуже часто вчитель стикається з проблемами: у якій формі провести урок, які взагалі існують типи уроків, як правильно провести самоаналіз уроку. Кожен проведений педагогом урок є унікальним і відрізняється від інших метою, змістом, методами, структурою тощо.

Існує більше десяти типологій уроків, що пояснюється різноманітністю ознак, за якими класифікують заняття. Найважливішою складовою навчально-виховного процесу, його початковою точкою є дидактична мета. Тому найбільш реальною і наближеною до практики є типологія, в основі якої лежить зазначений критерій. Ця класифікація, що її розробили Оніщук, Щукіна, Сорокін, Харламов, має такий вигляд:

ü урок формування знань;

ü урок формування та вдосконалення навичок і вмінь;

ü урок застосування знань, умінь і навичок;

ü урок узагальнення та систематизації знань;

ü урок контролю та корекції знань, умінь і навичок;

ü комбінований урок.

Кожне з цих занять може проводитися в різних формах (лекція, гра, віртуальна подорож, практична робота, тренінг тощо). Тому важливо в поурочних планах окремо записувати тип уроку та його форму проведення й обов’язково чітко сформулювати мету. Тип уроку вчитель вибирає залежно від місця цього заняття в межах теми, його змісту, завдань, віку учнів, власного досвіду та ін. Проте, яким би урок не був, він має відзначатися результативністю в сучасних умовах навчання.

МЕТОДИКА «АСОЦІАТИВНИЙ РЯД»

Мета: активізувати мислення учасників тренінгу шляхом висловлення власних думок, розкрити сутність поняття, поділитися досвідом з колегами, визначити аспекти проблеми. 

Робота в групах, презентація результатів

Т р е н е р.

         Кожнагрупа повинна записати характерні ознаки сучасного уроку на основі перших літер поняття «сучасний урок».

Наприклад:

С – самовираження, самостійність, самоосвіта;

У – успішність, урізноманітнення, удосконалення;

Ч – чіткість, чесність, чуйність;

А –актуальність, активність, аналітичність;

С – самоконтроль, саморегуляція, системність;

Н – навички, науковість, наполегливість;

– ИЙ

У – уміння, упевненість, універсальність;

Р – раціональність, результативність, різноманіття;

О – оптимальність, організація, об’єктивність;

К – комфорт, корекція, контроль.

Т р е н е р.

Озвучимо і порівняємо ваші записи. До вашої уваги пропонується загальна картина сучасного уроку. 

         Презентація «Сучасний урок» (плакат вивішується на дошку)

МЕТОДИКА «ПРОЕКТ «СУЧАСНИЙ УРОК. ЯКИЙ ВІН?»

Мета: поглибити уявлення про теоретичні засади сучасного уроку: його характерні ознаки, етапи, стадії, функції, методи.

Т р е н е р.

Опрацюйте  в групах інформаційний теоретичний матеріал, поділіться своїми думками.

Робота в групах, презентація результатів

Для сучасного уроку характерними ознаками є:

—   гуманітарний потенціал і гуманізація навчання;

—   варіативність і гнучкість структури уроку;

—   спрямованість уроку на особистість учня;

—   системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання;

—   спрямованість уроку на головне – генералізацію навчання;

—   повне засвоєння нового матеріалу на уроці;

—   оптимізація форм роботи на уроці;

—   економія часу в шкільному навчанні.

У підготовці до уроку визначають три етапи:діагностичний, що передбачає вивчення особливостей та інтересів учнів, їхній рівень підготовки до уроку, аналіз навчального матеріалу;прогнозування, яке передбачає вибір найоптимальнішої стратегії навчання учнів та оцінку різних варіантів уроків у контексті обраної стратегії;планування, що має на меті створення плану та програми управління навчальною діяльністю учнів.

Складання плану уроку передбачає три стадії:

—   визначення мети;

—   розробку дидактичної моделі процесу навчання;

—   визначення структури уроку.

Креативні методи навчання:

—   метод придумування;

—   метод «Якби…»;

—   метод образної картини;

—   метод гіперболізації;

—   метод аглютинації;

—   метод «мозкового штурму»;

—   метод синектики;

—   метод інверсії;

—   метод складання матриці;

—   метод «морфологічного аналізу»;

Методи продуктивного навчання:

—   когнітивні методи;

—   метапредметні методи;

—   метод емпатії;

—   метод змістовного бачення;

—   метод символічного бачення;

—   метод евристичного спостереження;

—   метод конструювання понять;

—   метод гіпотез.

МЕТОДИКА «МОДЕЛЬ НЕТРАДИЦІЙНОГО УРОКУ»

Мета: удосконалити знання про нетрадиційні форми навчання; стимулювати вчителів працювати творчо, використовуючи нетрадиційні методики.

Для осучаснення навчальної діяльності, наповнення її новим змістом можна пропонувати готову інформацію, а можна знайомити з методами її отримання за допомогою самостійного пошуку. Запровадження нетрадиційних методик стимулює творчість учнів, створює  сприятливі умови для співпраці, формує цілісну особистість. Пропоную для опрацювання декілька моделей нетрадиційних уроків.

Робота в групах, презентація результатів.

КОМП’ЮТЕРНИЙ УРОК

1. Основними частинами комп’ютерного уроку є:

o   вступ;

o   організаційна частина;

o   актуалізація зон актуального та найближчого розвитку (засвоєння опорних ЗУН);

o   закріплення матеріалу, повторення та застосування;

o   контроль засвоєння;

o   корекція;

o   узагальнення;

o   домашнє завдання.

Вид комп’ютерного уроку залежить від загальної дидактичної структури уроку, варіанта використання ІКТ, обсягу делегованих комп’ютеру функцій учителя, виду використовуваних комп’ютерних засобів (текстові, відео, аудіо).

Для плану конкретного комп’ютерного уроку вчитель:

o   складає тимчасову структуру уроку;

o   із резервів комп’ютерного забезпечення відбирає найбільш ефективні засоби, розглядає доцільність їх застосування;

o   відібрані матеріали слід оцінити і в часі, адже їхня тривалість не повинна перевищувати санітарних вимог і норм;

o   запланувати резерв часу;

o   зі знайдених матеріалів (файлів) скласти презентаційну програму;

o   при плануванні досягнення визначених цілей передбачити їх поетапну діагностику.

УРОКИ – МАНДРІВКИ

Одним із найцікавіших нетрадиційних уроків упродовж усіх етапів вивчення матеріалу є уроки – мандрівки.

Особливість цих занять полягає в тому, що їх можна проводити як в умовах класного приміщення (заочні мандрівки: урок-екскурс, урок-подорож, урок-«картинна галерея»), так і поза ним (очні мандрівки: урок-екскурсія, урок-марафон).

Педагогічний досвід підтверджує наявність наступних етапів у структурі уроку-мандрівки:

І. Організаційний момент.

Привітання та побажання гарного настрою.

Перевірка готовності учнів до заняття.

ІІ. Ознайомлення з темою та правилами проведення уроку-мандрівки.

ІІІ. Постановка мети і завдань.

ІV. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь та навичок.

Фронтальне опитування.

Елементи дискусії. Відповідь на проблемне запитання.

Фізкультхвилинка.

Індивідуальна робота учнів.

Робота в групах. Виконання завдань творчого або дослідного характеру.

Дидактична гра з елементами змагання.

V. Підсумок уроку.

Підсумкова бесіда.

Оцінювання роботи учнів на уроці.

Загальна оцінка діяльності класу.

VІ. Домашнє завдання практичного характеру.

Мета таких уроків: зацікавити всіх учнів; створити атмосферу невимушеності та веселий настрій у дітей; стимулювати до розвитку творчих задатків учнів: кмітливості, логічного мислення, уяви; швидко орієнтуватися в особистих знаннях, використовувати їх на практиці.

Ефективність такої нетрадиційної форми організації навчальної діяльності учнів залежить від підготовки вчителя та учнів до уроку. Спочатку треба визначити тему, мету, тип уроку-мандрівки, скласти логічну послідовність уроку, продумати організаційні заходи і шляхи підготовки учнів до уроку.

Для очних мандрівок це:

o   ознайомлення учнів з темою, метою і місцем екскурсій (марафонів);

o   актуалізація знань про правила дорожнього руху, правила дорожнього руху, правила поведінки на природі й на вулиці;

o   поділ класу на групи;

o   ознайомлення учнів із проблемно-пізнавальними завданнями;

o   добір наочності.

Якщо це урок-марафон, то слід підготувати кабінети-зупинки, таблички з назвами станцій, маршрутні завдання.

Для уроків-мандрівок слід виготовити карту або план, за яким триватиме подорож країною Історії.

Під час проведення таких уроків дуже важливо підбити підсумок заняття, визначити переможця, вказати недоліки.

ІНТЕГРОВАНІ УРОКИ

Відома в наш час думка, що учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, а факел, який слід запалити, завоювала широке визнання. Прагнучи запалити цей факел, домогтися глибоких, міцних знань, а головне – стійкого інтересу до предмету, творчі педагоги випробують багато нестандартних форм та методів навчання.

У сучасному педагогічному процесі значного розвитку набула ідея предметної інтеграції. Втілюють її шляхом інтегрованих уроків, підготовка до яких передбачає:

а) аналіз річного календарного планування;

б) зіставлення матеріалу різних предметів для визначення споріднених тем;

в) «конструювання» заняття;

г) визначення завдань уроку, написання плану-конспекту.

Інтегрованимможна назвати урок, метою якого є «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми та систематизувати його. Тоді учні пізнають явища, поняття, закономірності природи з різних боків.

Методика інтегрованих уроків потребує витрат часу на підготовку, а це не сприяє збільшенню їх кількості. Та якщо такі нестандартні заняття відбуваються в системі, то ця робота вносить у звичайне шкільне життя новизну, певною мірою знімає чіткі межі предметного викладання, допомагає дітям емоційно і системно сприйняти деякі поняття, закони та явища природи, дає відчутні результати в розвитку пізнавальних здібностей школярів, виховує гармонійно розвинену особистість, розвиває почуття прекрасного і вміння насолоджуватися навколишньою красою.

Доречно виокремити кілька предметів, з якими найлегше інтегрувати практично будь-який предмет шкільного курсу. Це інформатика, географія, біологія, хімія, музика та образотворче мистецтво, література.

УРОКИ – ЗМАГАННЯ

 Суть уроків-змагань полягає в тому, щоб у нетрадиційній ігровій формі залучити учнів класу до отримання певної суми знань або перевірити сформований рівень знань, умінь та навичок, отриманих на попередніх уроках. Уроки-змагання швидше покликані узагальнити, систематизувати і перевірити знання учнів.

Мета таких уроків – навчити школяра швидко орієнтуватися в особистих знаннях, використовувати їх на практиці, розвивати логічне мислення, вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати, узагальнювати певні поняття і явища; прищепити любов до певного предмета, бажання вчитися й підвищувати колективізм, відповідальне ставлення до доручення тощо.

Підготовка до такого уроку починається задовго до самого заняття. Найкраще така форма проведення уроку зарекомендувала себе на підсумкових уроках з певної теми. Приступаючи до вивчення нового розділу, вчителю слід повідомити учням, що наприкінці теми заплановано урок-змагання. Тоді до підготовки його залучиться весь клас на чолі з учителем. Це стимулюватиме краще засвоєння учнями знань.

Учитель здійснює спостереження за учнями на різних уроках і в позаурочний час, щоб виявити рівень знань учнів з досліджуваної теми, рівень зацікавленості тим чи іншим навчальним поняттям, активність чи неактивність учнів під час традиційних уроків, постійно мотивуючи необхідність знань для навчальних командних змагань.

Під час спостережень здійснюють тестові опитування, анкетування з метою виявлення лідерів класу через відповіді дітей на запитання, щоб навколо них сформувати команди гравців, які були б приблизно рівносильні за інтелектом, за кількістю хлопчиків і дівчаток, за типом темпераменту учнів, за стилем навчання, за бажаннями гравців.

До змагань слід підготувати кількох асистентів (ними можуть бути і старшокласники), які б стежили за дисципліною в командах, дотриманням певних правил, записувати бали у турнірній таблиці, що створювало б загальну позитивну налаштованість на гру.

Якщо урок-змагання є підсумковим уроком з певної теми, то на попередніх уроках цю тему розігрують на  відповідних ігрових навчальних ситуаціях, дітей залучають до роботи з додатковою літературою, вони отримували певну інформацію самостійно в позаурочний час. За такої інформації навчальної діяльності діти швидко орієнтуватимуться в завданнях і зводитиметься до мінімуму велика різниця між командними результатами наприкінці змагань.

До складу журі можна ввести інших вчителів, заступника директора школи, педагога-організатора, батьків, медпрацівника. Перед початком змагань голова журі має чітко роз’яснити критерії оцінювання.

Щодо критеріїв, то їх можуть розробляти самі учні в період підготовки до змагань. Чим більше школярі будуть залучені до підготовки турніру, тим кращий результат вони покажуть під час гри.

МЕТОДИКА «ПРОЕКТ«САМОАНАЛІЗ УРОКУ»

Мета:  закріпити уявлення про форми аналізу та самоаналізу уроку;формувати навички самоаналізу.

Т р е н е р.

Уявити сучасного вчителя без вміння робити самоаналіз проведеного уроку важко. Самоаналіз уроку вчителем дозволяє вирішити цілу низку важливих завдань:

—   учитель краще усвідомлює систему своєї роботи, швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання;

—   самоаналіз робить учителя більше психологічно захищеним та впевненішим у собі;

—   самоаналіз різко поліпшує якість планування наступних уроків, стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя, заощаджує час і папір під час планування.

Т р е н е р.

Пропоную вам опрацювати в групах 4 різних схеми самоаналізу уроку та поділитись з колегами своїми думками.

Робота в групах, презентація результатів.

СХЕМИ САМОАНАЛІЗУ УРОКУ

Схема 1
№	Питання		Примітка-відповідь
1	Яке місце цього уроку в темі, розділі, курсі? Його зв’язок із попередніми уроками?
2	Які особливості класу було враховано під час планування уроку?
3	Які завдання планувалося вирішувати на уроці? Цим влаштував такий вибір завдання?
4	Чим влаштував вибір структури та типу уроку?
5	Чим влаштував вибір змісту, форми та методів навчання (за елементами уроку)?
6	Які умови (навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні й тимчасові) було створено на уроці? Наскільки вони спряли успішній роботі?
7	Чи були відхилення від плану уроку? Чому? Які самі? До чого вони призвели?
8	Як можна оцінювати результати уроку? Чи вирішено його завдання? Чи не було перевантаження учнів?
9	Які висновки на майбутнє можна зробити за результатами уроку?
Схема 2
№	Питання		Примітка- відповідь
1	Загальна структура уроку	Основна дидактична мета уроку: його місце в системі уроків у темі, основні моменти уроку, дозування часу, дотримання основних вимог до оформлення кожного уроку, ефективність використання часу на уроці
2	Реалізація основної дидактичної мети уроку	Виконання вимог програми, співвідношення матеріалу, поясненого на уроці й даного на самостійну роботу, організація сприйняття, уваги, пізнавального інтересу, організація первинного закріплення матеріалу, перевірка якості ЗУН, використання розділу та програм, вимоги до знань: опитування учнів – принцип виклику, диференційовані завдання, використання орієнтовних норм оцінок учнів, даних у програмах
3	Розвивальний аспект уроку	Залучення учнів до здійснення основних розумових операцій, подолання посильних труднощів, розвиток пізнавальної самостійності й послідовності, науковості зв’язку теорії з практикою, міцність знань
4	Дотримання основних принципів дидактики	Принцип наочності, свідомості й активності в роботі вчителя й учнів, доступності й посильності, систематичності й послідовності, науковості зв’язку теорії з практикою, міцність знань
5	Методи навчання	Методи ведення нового матеріалу, закріплення та вироблення вмінь та навичок, контролю; відповідність методів загальної спрямованості навчання дидактичній меті, специфіці навчального предмета; залежність вибору методів навчання від матеріальної оснащеності шкіл
6	Виховний аспект уроку	Використання виховних можливостей змісту навчального матеріалу, формування світогляду, зв’язок із життям, виховання сумлінного ставлення до праці, навчання, використання виховної можливості оцінки, виховний вплив особистості вчителя
7	Учитель на уроці	Підготовка до уроку, роль конспектів, види діяльності на уроці, контакт із класом, індивідуальний підхід до учнів, значення предмета, захопленість ним, зовнішній вигляд учителя
8	Робота учнів на уроці	Підготовка учнів до уроку, активність на різних етапах уроку, види діяльності, культура мови, дисципліна, ставлення до предмета, вчителя; динаміка працездатності, моменти найвищої активності, зниження працездатності, їхні причини, рівень сформованості вміння вчитися
9	Гігієнічні умови на уроці	Приміщення, його оснащеність, меблі, дотримання принципу розташування, розклад на цей день, тривалість і характер проведення змін, вплив гігієнічних умов на динаміку працездатності на уроці
Схема 3
№	Питання		Примітка- відповідь
1	Яке місце уроку в темі, розділі, курсі? Як цей урок пов’язаний із попередніми, як цей урок «працює» на наступні уроки? Який тип уроку?
2	Які особливості учнів було враховано під час планування певного уроку?
3	Які завдання вирішували на уроці: освітні, виховні, розвивальні? Чи було забезпечено їхній взаємозв’язок? Які завдання були головними? Як враховано особливості класу?
4	Чи раціонально було розподілено час, відведений на всі етапи уроку? Чи логічно є «зв’язка» етапів уроку?
5	Чи доведено головне, істотне на уроці?
6	Яке поєднання методів навчання обрано для розкриття нового матеріалу?
7	Яке поєднання форм навчання було обрано для розкриття нового матеріалу і чому?
8	Доцільність диференційованого підходу до учнів? як він здійснювався?
9	Як було організовано контроль засвоєння знань, умінь і навичок? У яких формах і методах реалізується?
10	Як використано на уроці навчальний кабінет, які засоби навчання?
11	За рахунок чого забезпечено в класі висрку працездатність школярів упродовж усього уроку, як було підтримано сприятливу психологічну атмосферу, спілкування?
12	Чи вдалося цілком реалізувати всі заплановані завдання? Якщо не вдалося, то чому? Як учитель планує виконати нереалізоване?
Схема 4
№	Етапи самоаналізу		Примітка-відповідь
1	Охарактеризувати клас
2	Назвати тему уроку, вказати її місце в загальній системі інших уроків і тем
3	Визначити рівень складності досліджуваної теми та її труднощі для даного класу
4	Назвати триєдину мету уроку, зіставивши її з кінцевим результатом, отриманим у ході проведення уроку (навести аргументи)
5	Висловити свою думку про тип уроку та його відповідність дидактичній меті
6	Назвати етапи та показати, яким чином було вирішено дидактичне завдання на кожному з них
7	Коротко охарактеризувати використані на початку уроку методи навчання, їх відповідність досліджуваному матеріалу та способом організації діяльності учнів, зіставивши це з отриманими результатами – якістю знань учнів
8	Визначити найкращі та невдалі місця в уроці
9	Зробити загальний висновок і поставити оцінку

МЕТОДИКА «РЕФЛЕКСІЯ»

Мета:закріпити позитивні результати тренінгу. 

Т р е н е р.

Сьогодні під час заняття  ми повторили теоретичні засади сучасного уроку, вправлялися у практичному застосуванні нетрадиційних уроків та уроків з ІКТ, вдосконалювали навички самоаналізу уроку.Під час тренінгу я використала інтерактивні методики. Педагогічна практика показує, що робота в інтерактивному режимі дає високу якість знань дітей незалежно від рівня знань з предмета. Ці методи навчання:

—   розвивають уміння працювати самостійно та в колективі, залучають учнів до спілкування;

—   створюють доброзичливу атмосферу на заняттях;

—   формують навички самопідготовки;

—   сприяють гармонійному розвитку якостей особистості.

Т р е н е р.

Повернемося до «ваших очікувань», і, якщо вони виправдані, прикріпіть ваші стікерина дошку.

25.06.2019р.  Увага , сучасний конкурс, для викладачів - сподвижників нового в історії України. Історія теж змінюється та розвивається ...(появляються нові результати , дослідження,пошук нового...усна історія цікаве явище для істориків України...)
https://uinp.gov.ua/pres-centr/anonsy-podiy/pryyom-zayavok-na-uchast-u-zasidannyah-usnoistorychnogo-klubu?fbclid=IwAR2DkdCurFp6a-OiO0rpd3tZNtr_raoCEr5I5R0JjUEorpDZKvLd8vFkgO4

Як навчати усної історії. Це  конкурс  для вас.



https://vseosvita.ua/library/urok-kvest-moa-ukraina-12309.html

економічна гра-квест  (економіка)

Викладачам -початківцям! Систематично працювати з даним сайтом. Набувати професійних компетентностей викладання суспільних дисциплін. Планувати уроки за відповідною структурою (за ПометунО. та Ремех Т.)

           Методична  допомога в роботі викладача громадянської освіти і не тільки...

http://www.criticalthinking.expert/usi-materialy/praktychnyj-dovidnyk-uchytelyam-gromadyanskoyi-osvity-dostupnyj-dlya-zamovlennya/

сайт (Пометун О.,Ремех т.)з методики викладання громадянської освіти + розвиток критичного  мислення учнів 

Курс “Громадянська освіта” для 10-класників

Розділ третій “Людина в соціокультурному просторі”:

На основі навчальної програми предмета/інтегрованого курсу вчитель (викладач ПТНЗ, ЗСО) складає календарно-тематичне планування в довільній, зручній для використання формі, з урахуванням навчальних можливостей учнів .

…Календарне та поурочне планування здійснюється вчителем у довільній формі, у тому числі з використанням друкованих чи електронних джерел тощо. Формат, обсяг, структура, зміст та оформлення календарних планів та поурочних планів-конспектів є індивідуальною справою вчителя. Встановлення універсальних у межах закладу загальної середньої освіти міста, району чи області стандартів таких документів є неприпустимим.

Автономія вчителя має бути забезпечена  академічною свободою, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільним вибором форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі, розробленням та впровадженням авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання.

Вчитель має право на вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників.

Отже, вчитель має право самостійно переносити теми уроків, відповідно до засвоєння учнями навчального матеріалу, визначати кількість годин на вивчення окремих тем.  Адміністрація закладу загальної середньої освіти або працівники методичних служб можуть лише надавати методичну допомогу вчителю з метою

покращення освітнього процесу, а не контролювати його…  

 ( Лист МОН від 03.07.2018р. № 1/9-415 )

Особливості  календарного планування предметів  загальнопрофесійної підготовки для окремих професій. (правові,економічні )

Алгоритм

1. Викладач загальнопрофесійної підготовки (правові,економічні предмети) повинен  мати всі навчальні програми (з предмету який викладає)  рекомендовані в межах відповідного Держстандарту ПТО  на професію, освітньої навчальної програми розробленої в ПТНЗ та затвердженої на педагогічній раді.

2. На підставі робочого навчального плану та навчальної програми (розміщена в ДС ПТО для кожної професії) з правових дисциплін (основи правових знань,основи трудового законодавства інш.)спланувати календарний план навчального  курсу, предмету.

3.Врахувати ,крім навчальної програми , модульно –  компетентнісний підхід , графік навчального процесу, де вказано погодинний розподіл тем.

4. Визначити  кількість навчальних годин на відповідні теми програми.

5.Спланувати теми уроків до кожної окремої теми (розділу).

6.Викладач  не має права об’єднувати, вилучати, переставляти теми в межах програми, якщо вона вже  затверджена на педраді в складовій освітньої програми.

7.  Зміни до програм  можливі тільки на наступний навчальний рік з відповідною процедурою погодження.

          Якщо припустимо, в освітній програмі для професії тракторист – машиніст с/г категорій А1,А,В1 на модульно-предметному  підході передбачено  17 годин на предмет Основи трудового законодавства,  викладач  має спланувати 4  теми програми на  17 уроків, з акцентом на те, який  рівень групи,її особливості, актуальність змісту,важливість для професії правових компетентностей , інше… 

     Для кращого розуміння процесу розробки  календарного планування уроків правових предметів необхідно вивчити освітню програму для кожної професії, її особливості. На основі інтегрованого підходу поєднати правові знання,вміння  з професійною підготовкою. Вам допоможе матеріал на   сайті НМЦ ПТО -   розділ            «віртуальна допомога ПТНЗ» ,  документ «освітні програми» - шукаємо  за назвами професій необхідні навчальні програми з правових дисциплін (в основному навчальні курси «Основи трудового законодавства», «Основи правових дисциплін.») + професія яка Вам необхідна.

     Доводимо до Вашого відома орієнтовну структуру   календарно - тематичного планування  (у Вас є право розробити власну структуру, зручну для викладання у відповідних умовах.) . За рекомендованим  зразком, Ви зможете планувати самостійно.

Орієнтовний зразок.

Календарно – тематичний план . Предмет « Основи трудового законодавства ».

 (ДС (ПТО )професія,код , освітня програма   ЗДЦПТО_2018р.

  (кількість  навчальних годин -17; навчальна програма , стор. 22) ( курс,   гр. №    )

                                                        

       Викладач ________________________________________

№ уроків - загальний, потемний. Код модуля.           Тр. А1		Назва теми компетентності (розділу)      навчальної  програми.   Тема уроку.	Дата проведення	домашнє    завдання	примітка
1	1	Тема  .Конституційні основи України Тема уроку .Загальні засади Основного Закону України. Державні символи України. Громадянин і держава
2	2	Основні особисті, соціально-економічні, культурні та політичні права і свободи громадян України.
3	3	Єдність прав і обов’язків громадян. Прокуратура. Правосуддя.
4	4	Територіальний устрій України. Місцеве самоврядування.
5	1	Тема. Основи організації оплати праці й соціально - трудових відносин у сільськогосподарському виробництві Тема уроку. Система господарського права.
6	2	.Господарське законодавство, господарські правовідносини.
7	3	Аграрне законодавство та його роль у розв’язанні завдань, що стоять перед Україною
8	4	Фермерські господарства – нова форма сільськогосподарського виробництва.
9,10	1,2	Тема. Основні трудові права та обов’язки працівників Тема уроку . Загальна характеристика трудового права України .
11	3	Трудова дисципліна.
12	4	Матеріальна відповідальність робітників
13	1	Тема. Зміст, форми та строки укладання трудового договору Тема уроку. Трудовий договір , його зміст.
14	2	Форми трудового договору.
15	3	Строки укладання трудового договору.
16	1	Тема : Соціальні гарантії та  чинний соціальний захист на підприємстві  Тема уроку. Охорона праці. Державне соціальне страхування
17	2	Розгляд трудових спорів.

   Методичні рекомендації  надала Муха Наталія Олексіївна, методист суспільних дисциплін НМЦ ПТО (історія, правові,економічні дисципліни в розділі загальнопрофесійна підготовка освітньої програми  ПТНЗ), громадянська освіта, курс «Європейський вибір України.)

Формуємо компетентності учнів.

Відповідно до нового базового Закону України «Про освіту»

визначено 10 ключових компетентностей  НУШ

1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовою. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування.

 2. Спілкування іноземними мовами. Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.

 3. Математична компетентність. Уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем.

 4. Компетентності у природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.

 5. Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіаграмотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, робота з базами даних, навички безпеки в інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).

 6. Уміння вчитися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою освітньо-професійну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя

. 7. Соціальні і громадянські компетентності. Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.

8. Підприємливість. Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здітність до підприємницького ризику.

9. Загальнокультурна грамотність. Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших.

 10. Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя

  Усі згадані компетентності рівноцінно важливі та взаємопов’язані. Кожну з них діти набувають під час вивчення різних предметів на всіх етапах освіти. Спільними для всіх компетентностей є такі вміння та здатності:  

 читати й розуміти прочитане;

• висловлювати думку усно та письмово;

• критично мислити;

• логічно обґрунтовувати власну позицію;

 • виявляти ініціативу;

• творити;

• розв’язувати проблеми, оцінювати ризики й ухвалювати рішення;

• конструктивно керувати емоціями;

 • застосовувати емоційний інтелект;

• співпрацювати в команді.

Наріжне питання, на яке відповідає компетентнісний підхід в освіті,— яким має бути випускник нової української школи. Відповідь на це влучно ілюструє така формула:

Особистість + патріот + інноватор = освічений українець, усебічно розвинений, відповідальний громадянин та патріот, здатний до розумного ризику. http://osnova.com.ua/preview/book/6232/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8B%20%D0%B8%D0%B7%20Zvichayni%20formi%20roboti%20noviy%20pidhid.pdf

Рекомендую прочитати педагогічний вісник для викладачів.

Педагогічна спадщина В.Сухомлинського є основою нової української школи ,ідей які актуальні і сьогодні в освітянському середовищі. Всі викладачі знайдуть цінні поради від видатного педагога - гуманіста. Вісник  педагогічних статей про сучасність його творчості (від Кіровоградського ІРРО ) допоможе педагогам підвищити свій професіоналізм та знайти шляхи вирішення педагогічних проблем у повсякденні.

                                      http://koippo.in.ua/arhiv/druk/pv_2018_45-46.pdf

                       https://www.gurt.org.ua/articles/43009/

Ігри та вправи для тренінгів (зі скарбнички неформальної освіти)

Багато НДО проводять навчання, тренінги та семінари, зустрічі та заходи, що передбачають участь груп незнайомих між собою людей. Тематика навчання може відрізнятися за змістом: права людини, стійкий розвиток, розбудова громади, соціальне підприємництво, гендерна рівність, соціальна інклюзія, протидія насильству, вирішення конфліктів тощо. Водночас, загальною рисою тренінгів є використання інструментів неформального навчання: ігор, вправ, розв’язання практичних завдань та ситуацій, а також мінімальна кількість лекцій і теорій.

Вправи, що використовують під час тренінгів, можна класифікувати залежно від їхніх цілей: криголами, розминки, комунікативні, тематичні, командоутворення, рефлексивні тощо.

Криголами

 Ці вправи служать для представлення та знайомства учасників, налаштування членів групи на певний розумовий стан для майбутньої сесії. Вправи можуть варіюватися залежно від типу та тематики навчання, розмірів групи та ступеня знайомства членів групи з другом.

Розминки (енерджайзери)

Розминки призначені для досягнення активної участі групи. Вони використовуються під час спаду в середині дня або під час послаблення уваги групи. Розминки можуть мати форму стимулюючих головоломок або фізичної активності, яка піднімає людей із місць і змушує їх рухатися. Секрет цих вправ у їхній спонтанності. Під час  розробки курсу тренеру варто мати в арсеналі кілька підходящих вправ, які можна використовувати в будь-який момент, коли увага групи починає зникати.

Командоутворення

Мета таких вправ — покращити відносини людей у групі під час тренування. Ці завдання є складними для тренерів, оскільки спрямовані на самостійну роботу учасників у невеликих групах (зазвичай розв’язання якої-небудь проблеми). Зазвичай ці завдання займають більше часу, ніж інші вправи. Завдання тренера — стежити за роботою груп і сприяти їхньому руху до заданої цілі.

Підведення підсумків та рефлексія

Наприкінці будь-якого навчання передбачається отримання тренером зворотного зв’язку від учасників, а також оцінка результатів навчання й досягнення поставлених цілей на тренінгу членами групи. Підведення підсумків може бути у формі групового обговорення, графічних методів, інтерв’ю, заповнення анкет, самоаналізу.

Нижче пропонуються приклади вправ, які можна використовувати як на тренінгах, так і заходах за участю великої кількості людей. 

Ігри та вправи для знайомства (криголами)

Імена та прикметники

Мета: запам’ятати імена учасників

1. Учасники стають у коло.

2.Перший учасник називає своє ім’я та прикметник на ту ж букву. Наприклад, великий Володимир або прекрасна Поліна.

3.Кожен наступний учасник спочатку повторює імена і прикметники попередніх учасників, а потім називає своє ім’я та прикметник.

4. Якщо група велика, можна обмежити повторення до останніх 4–5 учасників.

Моя буква

Мета: розтопити лід, краще пізнати учасників

Опис:

1. Кожен учасник вибирає собі будь-яку букву алфавіту й озвучує її всій групі або сусідові.

2. Протягом 2 хвилин учасники підбирають якомога більше слів, які описують їх і починаються на обрану літеру.

3. Кожен учасник ділиться своїми словами з групою

Наприклад: мене звуть Вікторія й моя буква П. Я практична, пунктуальна, розуміюча і прямолінійна.

Можна написати свої імена й букви на постерах, а потім розвісити їх на стінах для загального ознайомлення протягом дня. Якщо група учасників дуже велика, потрібно спочатку розділити її на невеликі команди.

Інтерв’ю

Мета: познайомитися, зав’язати контакти

Тривалість: 10 хв на пару для інтерв’ю, 2–3хвилини на презентацію кожної людини

1.Учасники розподіляються на  пари.

2. Вони малюють на папері обриси руки або тіла партнера й заповнюють відповідями на питання інтерв’ю: ім’я, вік, брати й сестри, робота, заняття, хобі, щось особисте, очікування від семінару.

3. Кожен представляє учасникам свого партнера з допомогою листочка з відповідями.

Чемпіони

Мета: представити учасників один одному в позитивному, оптимістичному ключі, який підкреслює цінність учасника для групи.

Розмір групи: до 20 осіб

1. Учасники стають у пари

2. Протягом хвилин учасники опитують один одного і краще пізнають.

3. Потім кожен учасник представляє групі свого партнера.

4. Подання має представити людини в найкращому вигляді, «продати» його, показати його цінність для тренінгу або отриманого завдання.

Поясніть учасникам, що мета вправи — успіх, а не просто представлення свого партнера. Потрібно показати членам групи яким цінним активом для команди або групи є людина. Можна змінити завдання, щоби кожен учасник представляв себе, показуючи яку цінність він може представляти для команди.

Як ми схожі!

Вправа допомагає учасникам краще пізнати один одного, а також дозволяє обговорити питання, пов’язані зі встановленням контакту зі співрозмовником, покупцем, клієнтом тощо.

Необхідні матеріали: папір, олівці, призи.

Час: 10–15 хвилин.

Розмір групи: 10–20  осіб.

1.Тренер просить групу розбитися на пари й пояснює, як буде проходити вправа.

2. Кожна пара повинна якомога швидше знайти й записати 10

Кожна пара повинна якомога швидше знайти й записати 10 характеристик, вірних для них обох. Не можна писати загальнолюдські відомості, такі як «у мене дві ноги». Можна вказати, наприклад, рік народження, місце навчання, хобі, сімейний стан тощо.

3. Після того як 10 характеристик записані, кожен член групи обирає іншого партнера й повторює те ж саме з ним.

4. Той, хто швидше за всіх знайде 10 якостей, які об’єднують його з п’ятьма іншими учасниками, отримує приз.

5. Після вправи тренер обговорює, що спільні риси можна знайти будь із ким (клієнтом, партнером, колегою тощо).

Чарівний ящик

Мета: познайомитися один з одним, розтопити лід між учасниками

1. Кожен учасник підходить до коробки, дивиться всередину й каже одну хорошу річ про людину, чиє фото він бачить всередині, не відкриваючи групі секрету, хто там. Коли учасники заглядають у коробку, вони бачать там своє відображення, тобто повинні сказати щось хороше про себе.

2. Наприкінці  вправи тренер каже, що гра має  безліч позитивних рис і в учасників буде шанс проявити ці риси під час тренінгу (навчання).

Розминки (енерджайзери)

Знайди свою пару

Мета: порухатися й посміятися

Час: 10 хвилин

Матеріали: папірці з написаним текстом — назви тварин (кожна тварина у 2 примірниках).

1. Порахуйте кількість учасників

2. Розділіть кількість учасників на 2, щоби визначити кількість необхідних тварин.

3. Для кожної тварини напишіть його ім’я на двох аркушах.

4. Роздайте аркуші учасникам із проханням нікому їх не показувати.

5. Усі  починають рухатися  кімнатою.

6. Учасники закривають очі руками, видають звірині звуки й намагаються знайти свою пару.

Сурдопереклад

Мета: активізувати групу.

Час: 10 хвилин

Матеріали: папірці з написаним текстом — різні прості віршики.

1.Ведучий пропонує розділитися всім на пари.

2. Пари по черзі виступають перед іншими учасниками. Кожен із пари виступає по черзі в ролі дикторів і сурдоперекладачів. Поки один із партнерів читає вірш, інший перебуває поруч і виступає в ролі сурдоперекладача — передає з допомогою міміки й жестів зміст тексту.

Збери фразу

Мета: активізувати групу.

Час: 10 хвилин

Матеріали: папірці з написаним текстом — відомі фрази і вирази.

1.Тренер вибирає відомі вирази і словосполучення й пише їхні половинки на різних картках. Наприклад, «З днем» на одній картці, а «народження» на інший. Кількість карток має відповідати кількості учасників

2. Картки опускають у капелюх,

3. Каждий з учасників витягує наосліп картку.

4. Учасники намагаються відшукати серед членів групи власника другої половинки фрази.

Гра в банан

Мета: посміятися

Час: 10- 15 хвилин

1.Тренер вибирає якийсь предмет: банан, в’язку ключів тощо.

2.Все учасники стають у коло, тримаючи руки за спиною.

3. Один доброволець стає в середину кола.

4.Тренер обходить учасників і таємно вкладає предмет комусь у руки. 5.Участнікі починають його передавати за спиною з рук у руки.

6.Задача добровольця в середині — вгадати по обличчю, хто тримає предмет, і помінятися з ним місцями.

7. Гра повторюється знову.

Сонце світить на…

Мета: посміятися, порухатися

Час: 10- 15 хвилин

1.Участнікі сидять або стоять у тісному колі.

2.Одна особа стоїть  всередині кола і кричить: «Сонце світить на…» а потім вказує на предмет одягу або колір, який є в кого-то з учасників. Наприклад, «сонце світить на того, у кого карі очі» або «сонце світить на того, на кого шкарпетки».

3. Усі власники зазначеного кольору або предмета одягу міняються місцями один з одним.

4.Участнік із середини кола намагається зайняти чиєсь місце, поки гравці переміщаються.

5. Новий учасник стає в середину кола і гра триває.

Колективна поема

Час проведення: 30 хв.

Матеріали: аркуші паперу і фломастери на кожного учасника.

1.Попросіть учасників написати свої ініціали в правому верхньому кутку листка (ви теж підпишіть свій листок).

2. Кожен учасник пише короткий рядок, з якоїго буде починатися поема, передає свій листок сусідові зліва, і той дописує свій рядок, яка продовжує поему

3. Після того як кожен напише по одному рядку на всіх листках, закінчена поема повертається автору першого рядка.

4. Після того як усі поеми будуть написані, прочитайте свою. Потім запитаєте, хто ще хоче прочитати свою поему

Ти мені подобаєшся тим…

Час проведення: 20 хв.

Варіант 1.

1. Учасники стають у коло.

2. Тренер  кидає м’яч одному з учасників, кажучи водночас: «Мені в тобі подобається…» і називає вподобане якість (кілька якостей).

3. Учасник, який отримав м’яч, кидає його іншій людині й називає сподобалися йому якості.

4. М’яч повинен побувати у всіх учасників.

Варіант 2. Розділіть групу на пари. Цю вправу можна проводити в парах.

Вправи наприкінці тренінгу

Подарунки

Ця вправа виконується  наприкінці тренінгу.

1. Імена всіх учасників пишуть на листочках і кладуть у коробку.

2. Учасники витягують чиєсь ім’я (не своє). Їм надається час, щоби вигадати подарунок, який би вони подарували цій людині.

3. Кожному надається можливість представити й подарувати уявний подарунок іншому учаснику тренінгу. 

Дій!

Мета: сформулювати плани на майбутнє з урахуванням знань, отриманих під час  тренінгу

Час: 15 хвилин

1. Запропонуйте кожному учаснику подумати про те, що він отримав від курсу, і що збирається робити після завершенн навчання.

2. Запропонуйте учасникам розділити аркуш паперу на три стовпці з написом «Шість місяців», «Три місяці» й «завтра» та      заповнити ці стовпці.

3. Дайте учасникам 15 хвилин, а потім попросіть кожного зачитати одну найважливішу річ із колонки.

Прощання

Мета: Вербальне підведення підсумків тренінгу, вираз емоційного ставлення учасників групи один до одного й до керівника.

Процедура: учасники групи по колу мають можливість висловити думку, наскільки ефективним їм видався тренінг, наскільки він виправдав їхні сподівання, що нового відкрив в області міжособистісних відносин та за тематикою тренінгу; можна також звернутися з реплікою безпосередньо до будь-кого з групи або до її керівника.